Matthew 8

Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

← Chapter 7 Jump to: Chapter 9 →

1Коли Він зійшов з гори, за Ним пішло багато народу.

2І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити.

3[Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим; і тут же очистилася йому проказа.

4Каже йому Ісус: Дивись, нікому не розповідай, але піди покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у законі] як свідчення їм.

5Як же Він увійшов до Капернаума, приступив до Нього сотник, благаючи Його

6і промовляючи: Господи, слуга мій лежить у хаті спаралізований, тяжко мучиться.

7Каже йому Ісус: Я піду й оздоровлю Його.

8У відповідь сотник сказав: Господи, я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах, але тільки скажи словом, і мій слуга видужає.

9Бо я людина службова, маю в себе вояків; кажу цьому: Іди - і йде; іншому: Прийди - і приходить; моєму рабові: Зроби це - і робить.

10Почувши ж, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Щиру правду кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов я стільки віри.

11Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а Сини Царства будуть викинені в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.

13І сказав Ісус сотникові: іди, хай буде тобі так, як ти повірив. І видужав його слуга тієї ж миті.

14Прийшов Ісус до Петрової хати і побачив його тещу, що лежала в гарячці;

15доторкнувся до її руки - і покинула її гарячка; вона встала й слугувала Йому.

16Коли звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом та зцілив усіх хворих,

17щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який мовить: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.

18А Ісус, побачивши багато народу довкола себе, наказав [учням] відпливти на другий бік.

19Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я ітиму за тобою, куди б ти не йшов.

20Каже йому Ісус: Лисиці нори мають і небесні птахи гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити.

21А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені перше відійти й поховати свого батька.

22Ісус же каже йому: Йди за Мною і лиши мертвим, щоб ховали своїх мерців.

23Як ступив Він до човна, за Ним пішли Його учні.

24І ось знялася велика буря на морі, аж хвилі покривали човна; а Він спав.

25Підступивши, [Його учні] збудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо.

26А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді, вставши, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша.

27А люди дивувалися, кажучи: Хто Він такий є, що й вітри, і море Його слухаються?

28Коли Він пристав на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з гробниць; дуже люті були - ніхто не міг перейти тією дорогою.

29І ось закричали, кажучи: Що тобі треба від нас, [Ісусе,] Сину Божий? Чи ти завчасно не прийшов сюди, щоб мучити нас?

30Подалі від них паслося велике стадо свиней.

31Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, пошли нас у стадо свиней.

32І сказав їм: Ідіть. Вони ж, вийшовши, увійшли в свиней: і ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді.

33Ті ж, що пасли свиней, втекли і, прибігши до міста, сповістили все і про біснуватих.

34І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові і, побачивши Його, благали, щоб відійшов з їхніх околиць.

← Chapter 7 Jump to: Chapter 9 →