2 Samuel 13

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →

1І сталося після того: у Абішалома, сина Давидового, була сестра вродлива, на ймення Тамар; і полюбив її Амнон, син Давидів.

2І сумував Амнон аж до того, що захворів через Тамар, сестру свою, бо вона була ще юнка, і Амнонові видавалося складним що-небудь учинити з нею.

3Але в Амнона був друг, на ймення Йонадав, син Шім’ї, брата Давидового; а Йонадав був чоловіком дуже хитрим.

4І він сказав йому: Чому ти так марнієш кожного дня, сину царя? Чи не повідаєш мені? І сказав йому Амнон: Тамар, сестру Абішалома, брата мого, я люблю.

5І сказав йому Йонадав: Лягай у постіль твою і вдай із себе хворого; і коли твій батько прийде провідати тебе, скажи йому: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і підсилить мене харчами, зготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив і їв з її рук.

6І приліг Амнон, і вдав із себе хворого, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон цареві: Нехай прийде Тамар, сестра моя, і спече при моїх очах коржа чи два; і я попоїм із рук її.

7І послав Давид до Тамар у дім сказати: Піди у дім Амнона, брата твого, і зготуй йому страву.

8І пішла вона у дім брата свого Амнона, а він лежить. І взяла вона борошна і замісила перед його очима і спекла коржів.

9І взяла сковорідку і виклала перед ним; але він не захотів їсти. І сказав Амнон: Нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди.

10І сказав Амнон Тамар: Віднеси страву до внутрішньої кімнати, і я поїм із рук твоїх. І взяла Тамар коржі, котрі зготувала, і віднесла Амнонові, братові своєму, у внутрішню кімнату.

11І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: Іди, лягай зі мною, сестро моя!

12Але вона сказала: Ні, брате мій, не ганьби мене, бо не робиться так у Ізраїлі; не чини цього безуму.

13І я, куди я піду з моєю ганьбою? І ти, ти будеш одним із шалених в Ізраїлі. То побалакай з царем; він не відмовить віддати мене тобі.

14Але він не хотів слухати її слова, і здолав її, і зґвалтував її, і лежав з нею.

15Потім зненавидів її Амнон найглибшою ненавистю, аж так, що ненависть, якою він зненавидів її, була сильніша любови, котру мав до неї. І сказав їй Амнон: Підведися і йди.

16І Тамар сказала йому: Ні. Прогнати мене – це зло більше першого, котре ти вчинив зі мною. Але він не хотів слухати її.

17І покликав юнака свого, котрий служив йому, і сказав: Проженіть її від мене геть, і замкни двері за нею.

18На ній була барвиста одежа; бо такі верхні одежі носили царські дочки-дівиці. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері.

19І посипала Тамар попелом голову свою, і розідрала барвисту одежу, котру мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і отак рухалася і вищала.

20І сказав їй Абішалом, брат її: Чи не Амнон, брат твій, був учора з тобою? – Але тепер уже мовчи, сестро моя; він – брат твій; не бери цього до серця свого. І жила Тамар у самотині, в домі Абішалома, брата свого.

21І почув цар Давид про все це і вельми спалахнув його гнів.

22Тим часом, Абішалом не говорив з Амноном ні поганого, ані доброго. Бо зненавидів Абішалом Амнона за те, що він зганьбив Тамар, сестру його.

23За два роки було стриження овець в Абішалома у Баал-Хацорі, що при Ефраїмі, і Абішалом закликав усіх царських синів.

24І прийшов Абішалом до царя і сказав: Ось у служника твого стриження, нехай піде цар і служники його з твоїм служником.

25І сказав цар до Абішалома: Ні, сину мій, не підемо ми всі разом, щоб не бути тобі за тягаря. І той вельми просив його, але він не хотів піти, проте благословив його.

26І сказав Абішалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон. І сказав йому цар: Чого він піде з тобою?

27Та Абішалом дуже просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.

28А потім Абішалом наказав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, коли Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! – і ви заб’єте його. Не бійтеся, – чи ж не я вам наказав? Будьте пильні та відважні.

29І вчинили юнаки Абішалома з Амноном, як наказав Абішалом. Тоді підвелися всі царські сини, сіли кожний на свого мула і повтікали.

30Коли вони були ще в дорозі, дійшов слух до Давида, що Абішалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них.

31І підвівся цар, і розідрав одежу свою, і впав на землю, і всі служники його, що попереду стояли, розідрали на собі одежу свою.

32Але Йонадав, син Шім’ї, брата Давидового, сказав: Нехай не думає володар мій, що всіх юнаків, царських синів, умертвили; один лиш Амнон помер. Тому що в Абішалома був цей замір з того дня, як Амнон зґвалтував сестру його.

33Отож, нехай володар мій, цар, не тривожиться думкою про начебто трагічну загибель усіх царських синів. Помер тільки один Амнон.

34І втік Абішалом. І звів юнак, що стояв на сторожі, очі свої, і побачив ось, багато народу йде по дорозі схилом гори.

35Тоді Йонадав сказав цареві: Це йдуть царські сини; як говорив служник твій, так і є.

36І тільки-но він сказав це, аж ось, прийшли царські сини і здійняли ґвалт, і плакали. І сам цар і всі служники його плакали дуже великим плачем.

37Абішалом же втік і пішов до Талмая, сина Амміхурового, царя ґешурського. І плакав Давид за сином своїм у всі дні.

38Абішалом утік, і прийшов до Ґешура, і пробув там три роки.

39І не переслідував цар Давид Абішалома, бо розважився невдовзі по смерті Амнона.

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →