Ecclesiastes 1

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

Jump to: Chapter 2 →

1Слово Екклезіяста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

2Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, – все марнота.

3Що за користь людині із усіх трудів її, котрі вона звершує під сонцем?

4Рід відходить і рід приходить, а земля існує довіку.

5Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.

6Лине вітер на південь, і звертає на північ, крутиться у крутливому леті своєму, і повертається вітер до витоків своїх.

7Усі ріки течуть до моря, але море не переповнюється; до того місця, звідки ріки витікають, вони повертаються, щоб знову текти.

8Усі речі в праці; не може людина переказати всього; не насититься око зором, не виповниться вухо почутим.

9Що було, те й буде; і що діялося, те й буде діятися, і немає нічого нового під сонцем.

10Буває таке, що про нього кажуть: Дивися, ось це – нове; але це вже було у віках, передніших від нас.

11Немає пам’яті про минуле; а також про те, що буде, не залишиться пам’яті в тих, котрі прийдуть потім.

12Я, Екклезіяст, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

13І віддав я серце на те, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що вчиняється під небом, цю важку працю надав Господь синам людським, щоб вони вправлялися в ній.

14Бачив я всі діяння, які вчиняються під сонцем, і ось, усе – марнота і гонитва за вітром!

15Криве не може випрямитися, і чого немає, того не перелічиш.

16Розмовляв я із серцем моїм так: Ось, я звеличився і надбав мудрости понад усіма, котрі були передніше над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і пізнання.

17І віддав я серце на те, щоб спізнати мудрість і пізнати безум та глупоту; спізнав, що це також – знемога духу.

18Тому що у великій мудрості багато журби; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.

Jump to: Chapter 2 →