Genesis 31 — Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

8Коли сказав він, що скотина з цятками буде тобі в нагороду, то скотина вся приносила із цятками. А коли він сказав: Строкаті будуть тобі в нагороду, то скотина вся приносила строкатих.

9І відібрав Бог скотину у вашого батька, і дав мені.

10Одного разу, о такій порі, коли скотина парується, глянув я і побачив уві сні, аж ось, козли, які спиналися на самиць, строкаті, з цятками і плямами.

11Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: Ось я.

12Він сказав: Зведи очі твої і поглянь: усі козли, що спинались на самиць, строкаті, з цятками і з плямами; бо Я бачу все, що Лаван чинить з тобою.

13Я Бог, що з’явився перед тобою біля Бет-Елу, де ти вилив єлей на пам’ятник і де ти склав Мені обітницю. Тепер підведися, вийди із землі цієї; і повернися на землю вітчизни твоєї.

14Рахіль і Лія сказали йому у відповідь: Чи є ще нам частка і спадок у домі батька нашого?

15Чи не за чужинців він нас має? Бо він продав нас, і пожер навіть срібло наше.

16А тому все багатство, яке Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших. Отож, звершуй усе, що сказав тобі Бог.

17І звівся Яків, і посадовив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів;

18І взяв із собою всю скотину свою і все багатство своє, котре надбав, скотину власну його, яку надбав у Падан-Арамі, щоби йти до Ісаака, батька свого, на землю ханаанську.

19І коли Лаван пішов стригти скотину свою, то Рахіль украла ідолів, котрі були в батька.

20А Яків украв серце в Лавана арамеянина, тому що не звістив його, що відходить.

21І пішов із усім, що в нього було, і, підвівшись, перейшов ріку, і попростував до гори Ґілеадської.

22А третього дня сказали Лаванові, що Яків утік.

23Тоді взяв він із собою родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і догнав його на горі Ґілеадській.

24І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні, і сказав йому: Бережися, не говори Якові ні доброго, ані злого.

25І догнав Лаван Якова; а Яків поставив шатро своє на горі, а Лаван із родичами своїми поставив на горі Ґілеадській.

26І сказав Лаван Якові: Що ти вчинив? Для чого ти обдурив мне й забрав дочок моїх, мов бранців зброєю?

27Нащо ти втік потайки, і сховався від мене, і не сказав мені? Я відпустив би тебе з радістю і з піснями, з тімпаном і з гуслами.

28Ти не дозволив навіть поцілувати внуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти вчинив.

29Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого учора говорив до мене і сказав: Бережися, не говори Якові ні доброго, ані злого.

30Проте справді ти відійдеш, тому що ти нетерпляче захотів бути в домі батька твого; але нащо ти вкрав богів моїх?

31Яків одказував Лаванові і сказав: Я боявся; бо я міркував, чи не забереш ти у мене дочок своїх.

32У кого знайдеш богів твоїх, той не буде живий. При родичах наших упізнавай, що в мене, і візьми собі. Яків не знав, що Рахіль украла їх.

33І заходив Лаван до шатра Якова, і до шатра Ліїного, і до шатра двох служниць, та не знайшов. І, вийшовши з шатра Ліїного, ступив до шатра Рахілі.

34А Рахіль узяла ідолів і поклала їх під верблюдове сідло, і сіла на них. І обшукав Лаван усе шатро, проте не знайшов.

35А вона сказала своєму батькові: Хай не прогнівається Господар мій, що я не можу підвестися перед тобою, бо в мене звичайне жіноче. І він шукав, але не знайшов ідолів.

36Яків розгнівався, і почав сперечатися з Лаваном. І почав говорити Яків, і сказав Лаванові: Яка вина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?

37Ти оглянув у мене всі речі; що знайшов ти із речей дому свого? Покажи отут перед родичами моїми і перед родичами твоїми: нехай вони розсудять поміж нами двома.

38Ось, двадцять літ я був у тебе; вівці твої і кози твої не скидали, баранів череди твоєї я не вживав.

39Розтерзаного звірами я не приносив тобі; це була моя втрата; ти з мене відшкодовував, чи вдень щось пропадало, а чи вночі щезало.

40Я страждав удень від жароти, а вночі од холоднечі, і сон мій утікав з очей моїх.

41Отакі мої двадцять літ у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх і шість літ за скотину твою; а ти десять разів міняв винагороду мою.

42Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і острах Ісаака, ти зараз відпустив би мене упорожні. Бог побачив лихо моє і працю рук моїх, і заступився за мене учора.

43І відповідав Лаван, і сказав Якові: Доньки мої – мої доньки, діти – мої діти, скотина – моя скотина, і все, що ти бачиш, – це моє; чи можу я зараз щось учинити з доньками моїми із дітьми їхніми, котрі народжені ними?

44Тепер ухвалимо спілку, я і ти, і це буде свідченням поміж мною і тобою.

45І взяв Яків камінь, і поставив його пам’ятником.

46І сказав Яків родичам своїм: Назбирайте каміння. Вони назбирали каміння, і вчинили узгірок, і їли на тому узгірку.

47І назвав його Лаван: Еґар-Сагадута; а Яків назвав його Ґал-Ед.

48І сказав Лаван: Сьогодні цей узгірок поміж мною і тобою свідок. Тому й названо його – Ґал-Ед.

49Також: Міцпа, від того, що Лаван сказав: Нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного.

50Якщо ти будеш погано ставитися до моїх дочок, або, якщо візьмеш дружин понад доньок моїх, то, хоч немає чоловіка поміж нами, начувайся, Бог свідок поміж мною і поміж тобою.

51І сказав Лаван Якові: Ось, узгірок цей і ось пам’ятник, котрий я поставив між мною і тобою.

52Цей узгірок свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей узгірок, ні ти не перейдеш до мене за цей узгірок і за цей пам’ятник для зла.

53Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить поміж нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.

54І заколов Яків пожертву на горі, і покликав родичів своїх їсти хліб і вони їли хліб і ночували на горі.

55І підвівся Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх, і рушив, і повернувся Лаван до свого місця.