bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 2011
/
Job 19
Job 19
Ukrainian 2011
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 20 →
1
Підхопивши, Йов промовив:
2
Доки завдаватимете болю моїй душі й нищитимете мене словами?
3
Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не соромлячись мене, налягаєте на мене.
4
Так, я насправді заблукав, у мені ж перебуває омана — говорити слово, яке не належиться, а мої слова є оманливі та не на часі.
5
Ой, ви, які наді мною величаєтеся, нападаєте на мене з докором.
6
Отже, знайте, що Господь є Тим, Хто непокоїть, Він підняв проти мене Свої укріплення.
7
Ось я сміюся з пониження, та не говоритиму. Закричу я, і ніде не знайду суду.
8
Я обгороджений довкола і не вийду, на моє обличчя Він поклав темряву.
9
Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови.
10
Він обдер мене довкруги, і я відходжу. Він, наче дерево, зрубав мою надію.
11
Страшно зі мною вчинив у гніві, сприйняв мене, наче ворога.
12
Разом прийшли на мене Його напасники, на моїх дорогах оточили мене ті, які засілися.
13
Від мене ж відступили мої брати, чужих пізнавали краще, аніж мене. А мої друзі стали немилосердними.
14
Мої близькі мене не прийняли, і ті, хто знає моє ім’я, забули про мене.
15
Сусіди дому та мої служниці, — я був для них чужинцем.
16
Я покликав мого слугу, а він не послухав, — уста ж мої благали.
17
І я просив мою дружину, я ж ніжно прикликав синів моїх наложниць.
18
Вони ж мене відкинули навіки. Коли я встаю, вони говорять проти мене.
19
Відчувають огиду до мене ті, хто мене бачить. А ті, кого я полюбив, повстали проти мене.
20
У моїй шкірі зігнило моє тіло, мої ж кості в зубах тримаються.
21
Змилосердьтеся наді мною, змилосердьтеся наді мною, о друзі! Бо Господня рука — це та, що доторкнулася до мене.
22
Чому ж ви мене переслідуєте, як і Господь, і не насичуєтеся моїм тілом?
23
Бо хто дасть записати мої слова, покласти їх у книзі навіки, —
24
залізним і свинцевим писальцем, чи викарбувати на каменях?
25
Адже я знаю, що вічним є Той, Хто бажає мене визволити на землі,
26
підняти мою шкіру, щоб це терпіти. Бо це сталося мені від Господа,
27
чого я в собі свідомий, що моє око побачило, а не хто інший. Усе мені сповнилося в лоні.
28
Якщо ж і скажете: Що скажемо перед ним? І в ньому знайдемо корінь справи.
29
Остерігайтеся ж і ви від обману. Бо гнів надходить на беззаконних, і тоді пізнають, де їхня сутність.
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 20 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42