bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 2021
/
Acts 21
Acts 21
Ukrainian 2021
← Chapter 20
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 22 →
1
Коли ми розсталися з ними і відпливли, то прямим курсом припливли на Кос, наступного дня — на Родос, а звідти — в Патару.
2
І, знайшовши корабель, що плив у Фінікію, сіли на нього і відпливли.
3
Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли в Сирію і припливли в Тир, бо там корабель розвантажував вантаж.
4
Знайшовши учнів, ми пробули там сім днів; вони Духом казали Павлу не йти в Єрусалим.
5
Коли ми провели ті дні, то вирушили й пішли, і всі проводжали нас із дружинами й дітьми аж за місто, а на березі ми стали на коліна і помолились.
6
Попрощавшись один з одним, ми сіли на корабель, а вони повернулися до себе.
7
Ми ж, закінчивши плавання з Тира, прибули в Птолемаїду і, привітавши братів, пробули в них один день.
8
Наступного дня ми, що були з Павлом, вирушили, і прийшли в Кесарію, і, увійшовши в дім благовісника Филипа, одного з семи дияконів, залишились у нього.
9
У нього було чотири дочки-діви, які пророкували.
10
Під час нашого багатоденного перебування в них прийшов з Іудеї один пророк на ім’я Агав,
11
і, прийшовши до нас, узяв пояс Павла, і, зв’язавши собі руки й ноги, сказав: Так каже Святий Дух: Чоловіка, якому належить цей пояс, отак зв’яжуть в Єрусалимі іудеї і видадуть у руки язичників.
12
Коли ми почули це, то і ми, і місцеві стали благати, щоб він не йшов у Єрусалим.
13
Та Павло відповів: Що ви робите? Чого ви плачете й краєте моє серце? Я готовий не тільки бути ув’язненим, а й померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса.
14
І оскільки його не можна було переконати, то ми стихли, сказавши: Нехай буде воля Господня.
15
Після цих днів ми приготувались і пішли в Єрусалим.
16
З нами пішли й деякі учні з Кесарії, ведучи нас до одного давнього учня, Мнасона кіпрянина, у якого ми мали гостювати.
17
Коли ми прибули в Єрусалим, брати радо прийняли нас.
18
Наступного дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
19
Привітавши їх, він докладно розповів про те, що зробив Бог серед язичників через його служіння.
20
Вони ж, почувши це, прославили Господа і сказали йому: Бачиш, брате, скільки є тисяч іудеїв, що увірували, і всі вони ревнителі Закону.
21
А про тебе вони чули, що ти навчаєш усіх іудеїв, які живуть серед язичників, відступати від Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали дітей і не дотримувалися звичаїв.
22
Як же бути? Обов’язково має зібратися зібрання, бо вони почують, що ти прийшов.
23
Тому зроби те, що ми скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які мають на собі обітницю.
24
Візьми їх, очисться з ними і оплати їхні витрати, щоб вони поголили собі голову і щоб усі дізналися, що нічого почутого ними про тебе немає, а що ти й сам дотримуєшся і виконуєш Закон.
25
А що стосується язичників, які увірували, то ми написали, ухваливши, щоб вони нічого такого не дотримувались, а тільки берегли себе від ідоложертовного, від крові, від задушенини і від блуду.
26
Тоді Павло взяв тих чоловіків, і наступного дня, очистившись із ними, увійшов у Храм, і сповістив, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесене приношення.
27
Коли ж закінчувалися сім днів, іудеї з Асії, побачивши його в Храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,
28
кричачи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це той чоловік, який усіх і всюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й еллінів увів у Храм і осквернив це святе місце!
29
(Бо вони перед цим бачили з ним у місті ефесянина Трохима і подумали, що Павло ввів його в Храм).
30
І все місто заворушилось, і збігся народ, і, схопивши Павла, вони витягли його з Храму, і відразу були замкнені двері.
31
Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького когорти дійшла звістка, що весь Єрусалим збурився.
32
Він відразу взяв воїнів і сотників і прибіг до них; вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла.
33
Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його, і наказав скувати двома ланцюгами, і став питати, хто він такий і що він зробив.
34
В народі одні кричали одне, а інші — інше. Не змігши через заворушення дізнатися нічого певного, він наказав вести його у фортецю.
35
Коли той дійшов до сходів, то воїнам довелося нести його через несамовитість народу.
36
Бо багато народу йшло слідом і кричало: Геть його!
37
А коли Павла мали вводити у фортецю, він сказав тисяцькому: Можна мені щось сказати тобі? Той сказав: Ти знаєш грецьку?
38
Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями підняв бунт і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць?
39
Павло сказав: Я іудей, тарсянин, громадянин значного кілікійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу.
40
Коли той дозволив, Павло, стоячи на сходах, дав народу знак рукою і, коли запала глибока мовчанка, почав говорити єврейською мовою так:
← Chapter 20
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 22 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28