Ecclesiastes 6

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 5 Jump to: Chapter 7 →

1Є і таке лихо, що бачив я під сонцем, і гнобить воно вельми людину:

2дасть кому Бог багатство, скарби й честь, і не бракує йому нічого з того, чого він міг би забажати. Та не дає йому Бог змоги тим користатись, і споживає те чужинець: це марнота й болюче лихо.

3Якби хтось мав зо сто дітей і прожив літ багато, та численні були дні життя його, а душа його не зазнала щастя, та й похорону він не мав би, - то я кажу, що передчасний викидень щасливіший від нього:

4бо він у марноту приходить і в темряву відходить, і його ім'я повите темрявою.

5Не бачив він і не знав сонця, і цьому спокійніше, ніж тому.

6Хоч би прожив той дві тисячі років, та щастя не зазнав, - хіба ж не всі в одне простують місце?

7Вся праця чоловіка лиш для рота, та бажань його все одно не виконати.

8Чим ліпший мудрий від дурного або бідний, що знає, як на світі жити?

9Ліпше те, що бачать очі, аніж: жаданнями літати. Та й це теж марнота й гонитва за вітром.

10Те, що існує, ім'я його вже було висловлене; відомо, що таке людина, й що вона не може правуватися з тим, хто від неї дужчий.

11Що більше слів, то більше марноти: а що з того людині?

12Хто знає, що добре для людини за час її короткого та марного життя, яке наче тінь проходить? Хто звістить людині, що буде по ній під сонцем?

← Chapter 5 Jump to: Chapter 7 →