Mark 6 — Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

1Вийшов звідти, приходить до свого рідного краю, а за ним ідуть Його учні.

2І як настала була субота, почав навчати в синаґозі; а численні слухали й дивувалися, кажучи: Звідки в нього це, і що за мудрість дана Йому, і що за чуда творяться Його руками?

3Хіба він не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? І чи не Його сестри посеред нас? І спокушалися через нього.

4А Ісус їм відповідав, що пророк не лишається без пошани, хіба лишень у своїм ріднім краї, серед своїх рідних і в своїм домі.

5І не міг там жодного чуда зробити, тільки оздоровив кількох недужих, поклавши на них руки.

6І дивувався їхньому невірству. І обходив села довколишні, навчаючи.

7Закликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над нечистими духами.

8Сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу - тільки один жезл: [ані палиці,] ані хліба, ані торби, ані мідяків у пояс,

9але щоб взули сандалі і не зодягалися в дві одежі.

10Говорив їм: Куди лишень ввійдете до хати, там будьте, доки не вийдете звідти.

11І коли б в якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг - як свідчення проти них. [Щиру правду кажу вам - легше буде Содомові й Гоморрі в день судний, ніж містові тому].

12Вийшовши, проповідували, щоб покаялися,

13виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували оливою - і зцілювали.

14Почув був цар Ірод, бо відоме стало Його ім'я; говорив, що це Іван Хреститель з мертвих устав, тому й такі сили нуртують у ньому.

15Інші ж казали, що це Ілля. Ще інші вважали, що то пророк або один із пророків.

16Почувши, Ірод сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскрес.

17Бо Ірод, пославши, схопив був Івана, посадив його у в'язницю - через Іродіяду, дружину свого брата Пилипа, бо з нею одружився.

18Бо Іван сказав Іродові: не годиться тобі мати за жінку дружину свого брата.

19Іродіяда гнівалася на нього, захотіла його вбити, та не могла.

20Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, охороняв його; слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.

21Як настав догідний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував вечерю для своїх вельмож, тисячних, галилейських старшин,

22ввійшла донька Іродіяди і танцювала; догодила Іродові й тим, що сиділи з ним при столі. Сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі.

23І заприсягався їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.

24Вийшла та спитала в матері: Чого попросити? Вона сказала: Голови Івана Хрестителя.

25І тут же притьмом підійшла до царя, попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав мені ти на полумиску голову Івана Хрестителя.

26Засмутився цар, але через клятву і тих, що сиділи при столі, не захотів їй відмовити.

27Тут же цар послав ката, наказав принести його голову. Той пішов, відрубав його голову у в'язниці

28і приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина піднесла її своїй матері.

29І коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поклали його до гробниці.

30Посходилися апостоли до Ісуса і сповістили Йому про все - скільки зробили і що навчили.

31І каже їм: Підіть самі подалі від люду, на самоту та відпочиньте трохи. Бо таки багато було тих, що приходили й відходили, навіть не було коли підкріпитися.

32І віддалилися човном на самоту у відлюдне місце.

33Та побачили їх, як пливли, пізнав їх багато хто. Пішки збіглися туди з усіх міст, випередили їх.

34Вийшовши, побачив Ісус численний натовп, змилосердився над ними; були так, як ті вівці, що не мають пастуха, і почав їх багато навчати.

35Минуло багато часу і учні, приступивши до нього, говорили, що місце відлюднє, а час уже пізній,

36тож відпусти їх, щоб пішли до навколишніх сіл і слобід та купили собі чогось їсти.

37Він же, відповівши, сказав їм: Дайте ви їм їсти. І відповідають Йому: Чи, піти, маємо купити за двісті динаріїв хліби і дати їм їсти?

38Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І дізнавшись, кажуть: П'ять і дві рибини.

39І звелів їм посадити всіх гуртами на зеленій траві.

40Посідали група за групою по сто та по п'ятдесят.

41Узявши п'ять хлібів та дві рибини, поглянувши на небо, поблагословив і розломив хліби і давав учням своїм, щоб клали перед ними, а обидві рибини всім розділив.

42Усі їли й наситилися,

43а зібрали з того, що лишилося, та з риб - дванадцять повних кошиків.

44А тих, що споживали хліб, було із п'ять тисяч душ.

45І тут же змусив своїх учнів сісти в човен і плисти на той бік до Витсаїди раніше за нього, а він тим часом відпустить натовп.

46Відпустивши, пішов на гору помолитися.

47Як настав вечір, човен був серед моря, а він сам - один на суходолі.

48Побачивши, що втомилися від веслування, - бо вітер дув проти них, - біля четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи морем, і хотів їх поминути.

49Вони ж, побачивши, що він іде морем, подумали, що це привид, і закричали;

50бо всі Його побачили й стривожились. І тут же заговорив до них, і каже ім: Сміливіше, це я, не бійтеся.

51Увійшов до них у човен - і вітер ущух.

52А вони подумки все ще жахалися, бо не зрозуміли чуда з хлібами, оскільки серце їх було закам'янілим.

53Перепливши, прибули до Генезаретської землі, й причалили.

54Як вийшли з човна, [люди] відразу впізнавши Його;

55оббігли всю ту околицю і почали на ношах приносити хворих - скрізь, де б він не з'явився.

56І куди б не входив, - до сіл, міст, поселень, - скрізь клали на перехрестях доріг недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися; ті, що доторкалися до нього, видужували.