bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 1871 (Куліша та Пулюя)
/
Job 14
Job 14
Ukrainian 1871 (Куліша та Пулюя)
← Chapter 13
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 15 →
1
З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
2
Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
3
І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
4
Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
5
Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
6
То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
7
Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
8
Та хоч його корінь в землї й перетрухне й пень його завмре в поросї,
9
Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; -
10
А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11
Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12
Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13
О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14
Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15
Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16
Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17
Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
18
Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
19
Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
20
Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
21
Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони - йому те байдуже;
22
Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.
← Chapter 13
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 15 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42