bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)
/
Acts 16
Acts 16
Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)
← Chapter 15
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 17 →
1
Прийшов же він до Дервії і Лістри. І ось був тут якийсь учень на ім'я Тимотей, син жінки, наверненої юдейки, а батька грека.
2
Добре свідчили про нього ті брати, що були в Лістрі та в Іконії.
3
Павло забажав, щоб він ішов з ним, і, взявши, обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був греком.
4
Коли переходили міста, передавали їм зберігати постанови, які видали в Єрусалимі апостоли і старші.
5
Церкви ж зміцнювалися на вірі й зростали числом щодня.
6
Пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм провіщати слово в Азії;
7
дійшовши ж до Мисії, намагалися піти до Витинії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
8
Перейшовши Мисію, прибули до Троади.
9
І вночі з'явилося видіння Павлові. Якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, кажучи: Прийди до Македонії, допоможи нам.
10
Як побачив він те видіння, враз постарались ми піти до Македонії, збагнувши, що Бог покликав нас благовістити їм.
11
Відпливши з Троади, прибули ми до Самотракії, а другого дня до Неаполя,
12
звідти і до Филип, що є місто-колонія, перша частина Македонії. В тім місті перебували ми кілька днів.
13
А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм, було молитовне місце, і, посідавши, говорили до жінок, що зібралися.
14
І слухала одна жінка, на ім'я Лідія, продавець кармазину з міста Тіятира, що шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, щоб сприймати те, що казав Павло.
15
Як охрестилася вона та її дім, то благала, кажучи: Якщо ви вважали мене за вірну Господеві, то прийдіть до моєї оселі й живіть! І змусила нас.
16
І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас якась рабиня, що мала дух віщуна, яка, віщуючи, давала великий прибуток своїм господарям.
17
Вона йшла слідом за Павлом та за нами і кричала, кажучи: Ці люди - це раби Бога Всевишнього, які провіщають вам шлях спасіння.
18
Вона робила це багато днів. Надокучило ж [це] Павлові, і, обернувшись, він сказав духові: Наказую тобі ім'ям Ісуса Христа - вийди з неї. І вийшов тієї години.
19
Її пани, побачивши, що пропала надія їхнього заробітку, взявши Павла та Силу, притягли на ринок до князів,
20
і, повівши їх до воєвод, сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто
21
і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати ані виконувати.
22
І збіглася юрба проти них, і воєводи, роздерши їхній одяг, наказали бити їх палицями.
23
І завдавши їм багато ран, кинули до в'язниці, наказавши в'язничному сторожеві пильно їх стерегти.
24
Він, діставши такий наказ, кинув їх до внутрішньої в'язниці і забив їхні ноги в колоди.
25
Опівночі Павло й Сила, молячись, прославляли Бога, а в'язні слухали їх.
26
Раптом стався великий землетрус, аж порушилась основа в'язниці, відчинилися враз усі двері, і з усіх кайдани поспадали.
27
А коли прокинувся сторож темниці й побачив, що двері в'язниці відчинено, витяг меча й хотів себе вбити, думаючи, що в'язні повтікали.
28
Павло ж закричав гучним голосом, кажучи: Не роби собі ніякого зла, бо всі ми ось тут.
29
Попросивши світла, той ускочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили
30
і, вивівши їх геть, спитав: Добродії, що мені треба робити, аби спастися?
31
Вони відказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа і] спасешся ти і твій дім.
32
І говорили йому Господнє слово і всім, що в його оселі.
33
І, забравши їх тієї години ночі, обмив їм рани, і тут же охрестився сам і вся його родина.
34
А ввівши їх до оселі, поставив частування і радів з усім домом своїм, що ввірував у Бога.
35
Коли настав день, послали воєводи паличників, кажучи: Відпусти тих людей.
36
А темничний сторож переказав ці слова Павлові, що послали воєводи, аби вас відпустити. Тож вийдіть тепер та йдіть з миром.
37
А Павло відказав їм: Прилюдно побивши нас, римлян, незасуджених людей посадили до в'язниці, а тепер таємно нас виводять? Ні ж бо, хай самі прийдуть та й виведуть нас.
38
Паличники сповістили воєводам ці слова. Ті налякалися, почувши, що вони римляни,
39
прийшли й ублагали їх, а вивівши, благали, щоб пішли з міста.
40
Як вийшли з в'язниці, прибули до Лідії і, побачивши братів, потішили [їх] та й пішли.
← Chapter 15
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 17 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28