bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)
/
Acts 4
Acts 4
Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
1
Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, церковний начальник і садукеї,
2
обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусові;
3
наклали на них руки і вкинули до в'язниці до ранку, бо був уже вечір.
4
Багато з тих, що чули слово, повірили; число таких людей сягало п'яти тисяч.
5
Другого дня зібралися їхні можновладці, старшини й книжники в Єрусалимі;
6
і Анна-архиєрей, і Каяфа, й Іван, і Олександер, і всі інші, що були з архиєрейського роду;
7
поставивши їх посередині, допитувалися: Якою силою чи яким ім'ям ви це зробили?
8
Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав до них: Можновладці люду й старшини [ізраїльські]!
9
Якщо нас нині допитують про добрий вчинок щодо недужої людини, як вона одужала,
10
то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім'ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розп'яли. Його Бог воскресив з мертвих; це він вилікував оцього, що стоїть перед вами.
11
Він - камінь, знехтуваний вами, будівничими, камінь, що став наріжним.
12
І нема в нікому іншому спасіння, бо під небом нема іншого імені, даного людям, що ним належало б нам спастися.
13
Бачачи відвагу Петра й Івана, пізнавши, що це люди невчені й прості, - дивувалися; знали ж їх, що були з Ісусом.
14
І бачачи оздоровленого чоловіка, що стояв з ними, не мали нічого закинути.
15
Наказавши їм вийти з синедріону, радилися між собою,
16
кажучи: Що зробити нам з цими людьми? Бо ж через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, що живуть у Єрусалимі, - і не можемо того заперечити.
17
Але щоб більше не поширювалося між народом, заборонімо [під загрозою] їм далі говорити про це ім'я нікому з людей.
18
Покликавши їх, наказали більше не говорити й не навчати в ім'я Ісуса.
19
Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом радше слухати вас, ніж Бога?
20
Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули!
21
Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знайшовши, щоб покарати їх, - через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.
22
Бо чоловік, з яким сталося це чудо видужання, мав понад сорок років.
23
Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.
24
Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!
25
Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?
26
Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.
27
Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса - Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,
28
щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.
29
І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.
30
Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, - щоб ставалися вони святим - ім'ям твого Слуги Ісуса.
31
Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом - і сміливо говорили Боже слово.
32
Люди, що увірували, мали одне серце й душу; і ніхто нічого з свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.
33
Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, - і велика ласка була на них усіх.
34
Не було між ними жодного, хто мав би нестатки. Ті, що мали поле або дім, продавали їх та приносили ціну проданого
35
і клали біля ніг апостолів; кожному давалося те, чого хто потребував.
36
Йосип, прозваний апостолами Варнавою, - що в перекладі означає син потіхи, - левит родом з Кіпру,
37
мав поле, продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28