Mark 4

Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →

1І знов почав навчати біля моря; і зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен на морі і сидів у ньому, а весь народ був на березі моря.

2І навчав їх багато притчами, і говорив їм у навчанні Своєму:

3«Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти.

4І, коли сіяв, трапилося, що деяке зерно впало при дорозі, і налетіло птаство і повидзьобувало його;

5інше впало на кам'янистий грунт, де було небагато землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока,

6а як сонце зійшло, то зів'яло і, не маючи кореня, засохло.

7А інше впало в тернину, і тернина виросла і заглушила його, і воно не дало плоду.

8Ще ж інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят, і в стократ».

9І сказав їм: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!»

10Коли ж залишився Він без народу, запитали Його ті, що були з Ним, разом з дванадцятьма, про притчу.

11І сказав їм: «Вам дано знати таємниці Царства Божого, а стороннім говориться про це тільки в притчах,

12Так що вони, дивлячись очима своїми, не бачать; слухаючи вухами своїми, не розуміють, та й не навернуться, щоб гріхи були прощені їм».

13І сказав їм: «Не розумієте притчі цієї? Як же вам зрозуміти всі притчі?

14Сіяч сіє слово.

15Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але коли почують, приходить зараз же сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх.

16Подібне і те, що посіяне на кам'янистому грунті, означає тих, котрі, коли почують слово, зараз же з радістю приймають його,

17але не мають в собі корення і непостійні; потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.

18Посіяне в тернині означає тих, що слухають слово,

19але в котрих турботи віку цього і спокуса багатства та інші побажання входять в них і заглушують слово, і воно буває без плоду.

20А посіяне на добрій землі означає тих, котрі слухають слово і приймають його, і приносять плід, одні в тридцять, інші в шістдесят, інші в стократ».

21І сказав їм: «Чи свічку приносять на те, щоб поставити її під посудину або під ліжко, чи на те, щоб поставити її на свічнику?

22Немає нічого таємного, що не стало б явним, і нічого немає захованого, що не вийшло б назовні.

23Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!»

24І сказав їм: «Уважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відміряють вам і додадуть вам.

25Бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того забереться і те, що має».

26І сказав: «Царство Боже можна уподібнити до чоловіка, котрий кидає насіння в землю;

27і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а як насіння сходить і зростає, він не знає.

28Бо земля родить плід сама з себе, спершу стебло, потім колос, потім повне зерно в колосі.

29А коли плід дозріє, негайно посилає серп, бо настали жнива».

30І сказав: «До чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею пояснимо його?

31Воно, як зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі.

32А коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, і пускає велике віття, так що в тіні його може ховатися птаство небесне».

33І багатьма такими притчами Він проповідував їм слово, стільки, скільки вони могли слухати.

34І без притчі Він їм не говорив, а учням на самоті пояснював усе.

35Увечері того ж дня сказав їм: «Перепливемо на той бік».

36І, залишивши народ, вони взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були й інші човни.

37І зірвалась велика буря; хвилі заливали човен так, що він уже наповнювався водою.

38А Він спав на кормі на узголів'ї. Вони розбудили Його і говорять Йому: «Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?»

39Він устав і заборонив вітрові, а морю сказав: «Замовкни, перестань!» І вітер ущух, і настала велика тиша.

40І сказав їм: «Чого ви такі боязкі? Чому у вас немає віри?»

41А вони дуже налякались і говорили між собою: «Хто ж Він, що вітер і море підкоряються Йому?»

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →