Matthew 26 — Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

1Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:

2ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.

3Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,

4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

5Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.

6Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,

7підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.

8Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?

9Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.

10Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.

11Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.

12Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.

13Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.

14Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників

15і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.

16І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.

17Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?

18Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.

19Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.

20Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.

21І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.

22Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?

23Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.

24Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.

25При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.

26І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.

27І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,

28бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.

30І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.

31Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.

32По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.

33Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.

34Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.

35Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.

36Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.

37І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

38Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.

39І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.

40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

41Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.

42Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.

43І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.

44І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.

45Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.

46Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.

47І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.

48Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.

49І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.

50Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.

51І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.

52Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;

53чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?

54Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?

55Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

56Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.

57А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.

58Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.

59Первосвященики і старійшини, і весь синедріон шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,

60і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки

61і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.

62І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?

63Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?

64Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.

65Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!

66Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.

67Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках

68і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?

69Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.

70Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.

71Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.

72І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.

73Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.

74Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

75І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.