bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
/
Matthew 27
Matthew 27
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
← Chapter 26
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 28 →
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії, зібрали на Нього багато воїнів
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36
І, сидячи, стерегли Його там.
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
← Chapter 26
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 28 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28