Luke 24 — Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)

1Першого дня після суботи дуже рано прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували, [і ще дехто з ними].

2Знайшли, що камінь відвалений від гробниці;

3увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

4І сталось, як безпорадні вони були в цьому, то два мужі стали біля них у блискучих одежах.

5Налякалися вони й посхиляли обличчя до землі; а ті сказали до них: Чому ви шукаєте живого між мертвими?

6Його немає тут, бо воскрес. Згадайте, як мовив вам ще, коли був у Галилеї,

7кажучи: Треба, щоб Людський Син був виданий у руки людей-грішників, був розп'ятий і воскрес на третій день.

8Тоді згадали його слова.

9Повернувшись від гробу, сповістили про все це одинадцятьом та всім іншим.

10Були Марія Магдалина, Іванна, Марія Яковова та інші з ними. Розповіли апостолам про це.

11Та слова їхні здалися їм вигадкою, не вірили їм.

12Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив ризи, [що лежали] одні - і відійшов, дивуючись собі з того, що сталося.

13Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус;

14вони говорили між собою про все, що відбулося.

15І сталося, як розмовляли вони й допитувалися, сам Ісус, наблизившись, пішов з ними;

16очі їхні були затуманені, тому його не пізнали.

17І спитав він їх: Що це за річ, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви такі сумні?

18У відповідь один, на ймення Клеопа, сказав до нього: Чи ти часом не єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

19І запитав їх: А що саме? Вони відповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, мужа пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

20як видали його архиєреї і наші можновладці на засуд смерти і розп'яли його.

21Ми сподівалися, що він той, хто має визволити Ізраїль. І до того ж оце третій день, відколи те сталося.

22Деякі наші жінки налякали нас, побувавши рано при гробі,

23і не знайшли його тіла. Прийшли й кажуть, що появу ангелів бачили, які сповістили, що він живий.

24Тоді пішли деякі з нас до гробу - і знайшли все, як жінки казали; самого ж його не побачили.

25Тоді він сказав їм: О, нерозумні й повільні серцем, для того, щоб повірити в усе, що говорили пророки.

26Чи не треба було перетерпіти Христові й увійти в свою славу?

27І почавши від Мойсея та від усіх пророків, роз'яснив їм з усього Письма, що було про нього.

28Наблизилися до села, до якого йшли. А він удавав, ніби йде далі.

29Просили його, кажучи: Лишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується. Він увійшов, щоб лишитися з ними.

30І сталося, як сів він за столом з ними, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм,

31- тут відкрилися їхні очі й упізнали його. Але він став невидимий для них.

32І сказали до себе: Чи не горіло наше серце, коли говорив нам у дорозі і роз'яснював нам Письмо?

33Вставши, тієї ж години повернулися до Єрусалима, знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними;

34говорили, що справді Господь воскрес і з'явився Симонові.

35А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, і як об'явився їм під час переламування хліба.

36Як вони говорили про це, - сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам.

37Злякавшись і перестрашившись, вони думали, що бачать духа.

38А він сказав до них: Чому ви стурбовані, чому думки входять до ваших сердець?

39Гляньте на мої руки, на мої ноги. Це ж я сам! Доторкніться до мене - подивіться, що дух тіла й кісток не має; як бачите, я їх маю.

40Сказавши це, показав їм руки та ноги.

41А як вони ще чудувалися і не вірили з радости, сказав їм: Чи маєте щось із їжі тут?

42Вони дали йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

43Взявши, Він їв перед ними.

44І промовив до них: Ось слова, які я сказав вам, ще коли був з вами: Треба, щоб збулося все написане про мене і в законі Мойсеєвім, і в пророків, і в псалмах.

45Тоді прояснив їхній розум, щоб зрозуміли Писання.

46Сказав їм: Так написано, і [необхідно було] перетерпіти Христові та воскреснути з мертвих на третій день;

47щоб проповідувалося в ім'я його покаяння на відпущення гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалима.

48Ви [ж є] свідками цього.

49І ось я посилаю на вас обітницю мого Батька, а ви лишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти.

50Вивівши їх до Витанії, піднявши свої руки, поблагословив їх.

51І сталося, що коли благословляв їх, відступив від них і піднісся на небо.

52А вони, поклонившись йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима,

53і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь.]