bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)
/
Luke 8
Luke 8
Ukrainian 1997 (TUB) - (Турконяка)
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
1
І сталося, що після того він проходив містами й селами, проповідуючи і благовістуючи Царство Боже. І з ним було дванадцять,
2
та деякі жінки, які були зцілені від злих духів та недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3
і Іванна, дружина Хузи, прибічника Іродового, Сузанна, і багато інших, які служили йому зі своїх маєтків.
4
Коли зібрався великий натовп, а з усіх міст поприходили до нього, він розповів притчу:
5
Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі і було витоптане і птахи небесні видзьобали його.
6
А друге впало на каміння, та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7
Інше впало серед терену - як виріс терен, заглушив його.
8
Ще інше впало в добру землю; зійшло, вродило пашні в сто разів. Кажучи це, наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, - хай слухає.
9
Питали його учні [кажучи]: Що означає ця притча?
10
А він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим - у притчах, щоб дивилися - і не бачили, щоб слухали - і не розуміли.
11
Ось що означає ця притча. Зерно - то слово Боже.
12
А що при дорозі, - це ті, що почули, потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.
13
А що на камені, - це ті, хто тільки почує, з радістю приймає слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час спокуси відступають.
14
А що в терен упало, - це ті, що почули і йдуть, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
15
А те, що на добрій землі, - це ті, що, почувши слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.
16
Запаливши світло, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, аби ті, що входять, бачили світло.
17
Бо немає прихованого, що не виявиться, нема таємного, що не пізнається і не буде очевидним.
18
Тож пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, і те, що начебто має, забереться від нього.
19
Прийшли ж до нього його мати й брати, та не могли доступитися до нього через юрбу.
20
І сповістили його: Твоя мати і твої брати стоять осторонь і бажають побачити тебе.
21
А він у відповідь сказав до них: Моя мати й мої брати - це ті, що слухають Боже слово і виконують.
22
Сталося, що одного дня він та його учні ввійшли до човна. Він сказав до них: Перепливімо на другий бік озера. І відпливли.
23
Коли вони пливли, Він заснув. Знялася буря на озері; вода заливала їх і були вони в небезпеці.
24
Наблизившись, вони розбудили його, кажучи: Вчителю, вчителю, гинемо. А він, уставши, наказав бурі й хвилям - і вони вгамувалися; настала тиша.
25
Сказав же їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і казали один до одного: Хто ж він є, що і вітрам наказує, і воді, а вони слухають його?
26
І припливли вони до землі Гадаринської, що навпроти Галилеї.
27
Як він зійшов на землю, зустрів їх один чоловік із міста, який мав бісів упродовж багатьох років, і в одіж не вдягався, мешкав не в домі, а в печерах.
28
Побачивши Ісуса, скрикнув, припав до нього і гучним голосом сказав: Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!
29
Наказав Він нечистому духові вийти з чоловіка. Багато літ хапав його, - в'язали залізними ланцюгами й путами, стерегли його, - але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустинях.
30
Запитав його Ісус, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон, - бо багато бісів увійшло в нього.
31
І просили його, щоб не наказував їм іти до безодні.
32
А там було велике стадо свиней, що паслися на горі; біси благали його, щоб наказав їм у них увійти; дозволив їм це.
33
Біси ж, вийшовши з чоловіка, перейшли у свиней; і кинувся гурт з кручі до озера й утопилося.
34
А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали і сповістили в місті й по селах.
35
Вийшли побачити те, що сталося; прийшли до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого біси вийшли: сидів зодягнений, при розумі біля ніг Ісусових, - і злякалися.
36
Ті. що бачили, розповіли їм, як урятувався біснуватий.
37
І попросила його вся людність Гадаринської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він ввійшов до човна й повернувся.
38
Той чоловік, з якого вийшли біси, благав його, щоб бути з ним. Та він відпустив його, кажучи:
39
Вернися до своєї оселі і розкажи, що тобі зробив Бог. І той пішов, розголошуючи по цілому місту, що зробив для нього Ісус.
40
Коли Ісус повернувся, юрба зустріла його, бо всі чекали на нього.
41
І ось прийшов чоловік на ім'я Яір, що був головою в синаґозі. Припав до Ісусових ніг, благав його зайти до його оселі,
42
бо мав одиначку доньку, років із дванадцять, - і вона вмирала. Коли він ішов, натовп тиснув на нього.
43
А жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, віддала лікарям усе майно, та ніхто не міг її вилікувати;
44
підійшовши ззаду, доторкнулася до краю його одягу, і вмить спинилася кровотеча.
45
А Ісус запитав: Хто доторкнувся до мене? Коли ж усі відмовлялися, сказав Петро [і ті, що з ним]: Учителю, люди товпляться коло тебе й натискають, [а ти питаєш, хто є той, що доторкнувся до мене]?
46
Ісус же сказав: Доторкнувся до мене хтось, бо я відчув, як сила вийшла з мене.
47
А жінка, побачивши, що не втаїться, тремтливо підійшла і впала перед ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до нього і як умить видужала.
48
Він же сказав їй: Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром.
49
Як він іще говорив, приходить хтось від старшого синаґоґи, кажучи [йому]: Твоя дочка померла, не турбуй Учителя.
50
Ісус же, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і буде врятована.
51
Прийшовши до оселі, не дозволив нікому з ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Яковові та батькові і матері дівчинки.
52
Усі плакали й голосили над нею. Він сказав: Не плачте, вона не померла, але спить.
53
Глузували з нього, бо знали, що вона померла.
54
Він, [вигнавши усіх геть і] взявши її за руку, сказав: Дівчинко, встань.
55
І повернувся до неї дух, вмить воскресла. Звелів дати їй їсти.
56
І здивувалися батьки її, а він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24