bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
/
Acts 16
Acts 16
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
← Chapter 15
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 17 →
1
Дiйшов вiн до Дервiї i Лiстри. I ось був там один ученик на iм’я Тимофiй, у якого мати була юдеянка, що увiрувала, а батько — еллiн,
2
i про якого свiдчили браття, що перебували в Лiстрi та Iконiї.
3
Павло захотiв узяти його з собою; i взявши, обрiзав його заради юдеїв, що були в тих мiсцях; бо всi знали про батька його, що вiн був еллiн.
4
Проходячи ж по мiстах, вони передавали вiрним дотримуватися постанов, схвалених апостолами i пресвiтерами в Єрусалимi.
5
I церкви утверджувалися вiрою i повсякденно зростали кiлькiсно.
6
Коли ж вони пройшли Фригiю та Галатiйську країну, заборонив їм Святий Дух проповiдувати слово в Асiї.
7
Дiйшовши до Мiсiї, вони поривалися йти у Вифинiю; але Дух не допустив їх.
8
Перейшовши ж Мiсiю, вони зiйшли в Троаду.
9
I було Павловi вночi видiння: один муж, македонянин, стояв i благав його, кажучи: «Прийди до Македонiї i допоможи нам».
10
Пiсля цього видiння зараз же ми вирiшили йти до Македонiї, зрозумiвши, що нас покликав Господь благовiстити там.
11
Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракiї, а другого дня до Hеаполя,
12
звiдти ж у Филипи; це перше мiсто в тiй частинi Македонiї, колонiя. У тому мiстi ми пробули кiлька днiв.
13
А суботнього дня ми вийшли за мiсто до рiчки, де, за звичаєм, було мiсце молитви, i, сiвши, розмовляли з жiнками, якi посходились.
14
I слухала одна жiнка на ймення Лiдiя, з мiста Фiатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; i Господь вiдкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло.
15
Коли ж вона та її домашнi охрестились, то благала нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вiрною Господу, то увiйдiть у мiй дiм i живiть у мене»; i переконала нас.
16
Сталося ж, як iшли ми на молитву, зустрiла нас одна служниця, яка мала духа вiщування i яка вiщуванням давала великий прибуток своїм господарям.
17
Йдучи за Павлом i за нами, вона кричала, кажучи: «Цi чоловiки — раби Бога Всевишнього, якi звiщають нам путь спасiння».
18
Це вона робила багато днiв. Павло, розгнiвавшись, обернувся i сказав духовi: «Повелiваю тобi iм’ям Iсуса Христа вийти з неї». I дух вийшов вiдразу.
19
Господарi ж її, побачивши, що втратили надiю на їхнiй прибуток, схопили Павла й Силу i потягли на площу до начальникiв.
20
I, привiвши їх до воєвод, сказали: «Цi люди, будучи юдеями, збурюють наше мiсто
21
i проповiдують звичаї, яких нам, римлянам, не личить нi приймати, нi виконувати».
22
Hарод також піднявся на них, а воєводи, зiрвавши з них одяг, звелiли бити їх палицями
23
i, нанiсши їм багато ударiв, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожевi пильно стерегти їх.
24
Одержавши такий наказ, вiн вкинув їх у внутрiшню в’язницю i ноги їхнi забив у колоду.
25
Близько опiвночi Павло i Сила, молячись, прославляли Бога; в’язнi ж слухали їх.
26
Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язницi; i враз вiдчинились усi дверi, i кайдани на всiх послабли.
27
В’язничний сторож, прокинувшись i побачивши, що дверi в’язницi вiдчиненi, вихопив меч i хотiв накласти на себе руки, думаючи, що в’язнi втекли.
28
Але Павло вигукнув голосно: «Hе роби собi нiякого зла, бо всi ми тут».
29
Вiн же, зажадавши свiтла, вбiг до в’язницi; i припав у тремтiннi до Павла i Сили,
30
i, вивiвши їх геть, сказав: «Господарi мої, що менi робити, щоб спастися?»
31
Вони ж сказали: «Вiруй у Господа Iсуса Христа i спасешся ти i весь дiм твiй».
32
I проповiдали слово Господнє йому i всiм, хто був у домi його.
33
I, взявши їх тiєї ж години ночi, вiн обмив їхнi рани i негайно охрестився сам i всi домашнi його.
34
I, привiвши їх у свiй дiм, запропонував трапезу i радiв з усiм домом своїм, що увiрував у Бога.
35
Коли ж настав день, воєводи послали міських служителiв сказати: «Вiдпусти людей тих».
36
В’язничний сторож сказав про це Павловi: «Воєводи прислали, щоб вiдпустити вас; отже, вийдiть тепер i йдiть з миром».
37
Але Павло відказав їм: «Hас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Hi, нехай прийдуть i самi виведуть нас».
38
Мiськi служителi сказали цi слова воєводам, i тi злякались, почувши, що це римськi громадяни.
39
I, прийшовши, вибачились перед ними, i, вивiвши, просили йти собi з мiста.
40
Вони ж, вийшовши з в’язницi, прийшли до Лiдiї i, побачивши братiв, повчали їх, i пiшли.
← Chapter 15
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 17 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28