Acts 22

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

← Chapter 21 Jump to: Chapter 23 →

1«Мужi, браття i отцi! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами».

2Почувши ж, що вiн заговорив з ними єврейською мовою, вони ще бiльше стихли. Вiн сказав:

3«Я — юдеянин, народився у Тарсi киликiйському, вихований у цьому мiстi при ногах Гамалiїла, ретельно навчений у батькiвському законi, ревнитель у Бозi, як i всi ви нинi.

4Я гнав послiдовникiв цього вчення навiть до смертi, зв’язуючи i вiддаючи до в’язницi i чоловiкiв, i жiнок,

5як засвiдчать про мене первосвященик i всi старiйшини, вiд котрих, узявши листи до братiї, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешнiх привести в кайданах до Єрусалима на катування.

6I коли я був у дорозi i наближався до Дамаска, близько полудня несподiвано осяяло мене велике свiтло з неба.

7Я впав на землю i почув голос, що говорив менi: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»

8Я вiдповiв: «Хто Ти, Господи?» Вiн сказав менi: «Я Iсус Hазорей, Якого ти гониш».

9Тi, що були зi мною, бачили свiтло i злякалися, але голосу Того, Хто говорив менi, не чули.

10Тодi я сказав: «Господи! Що менi робити?» Господь же сказав менi: «Устань та йди в Дамаск, i там тобi сказано буде все, що призначено тобi робити».

11А оскільки я вiд слави свiтла того позбувся зору, то тi, що були зi мною, за руку привели мене до Дамаска.

12Один Ананiя, чоловiк благочестивий за законом, про що свідчать усi юдеї, що живуть у Дамаску,

13прийшов до мене i, пiдiйшовши, сказав менi: «Савле‚ брате! Прозри». I я негайно побачив його.

14Вiн же сказав менi: «Бог отцiв наших наперед обрав тебе, щоб ти пiзнав волю Його, побачив Праведника i почув голос з уст Його,

15бо ти будеш Йому свiдком перед усiма людьми у тому, що бачив i чув.

16Отже, чого ж ти зволiкаєш? Устань, охрестися та обмий грiхи твої, призвавши iм’я Господа Iсуса».

17Коли я повернувся до Єрусалима i молився в храмi, не тямлячи себе,

18я побачив Його‚ i Вiн сказав менi: «Поспiши i скорiше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свiдчення про Мене».

19Я сказав: «Господи, їм вiдомо, що я тих, хто вiрував у Тебе, ув’язнював у темницi i бив у синагогах,

20i коли проливалася кров Стефана, свiдка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, i стерiг одежу тих, хто вбивав його».

21I Вiн сказав менi: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичникiв».

22До цього слова слухали його; а потiм пiдняли крик, гукаючи: «Знищ iз землi такого! Бо йому не слiд жити».

23Поки вони кричали, кидали одяг i порох у повiтря,

24тисяцький звелiв увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довiдатися: з якої причини так кричали проти нього.

25Але коли розтягли його ремiнням, Павло сказав сотниковi, що стояв: «Хiба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»

26Почувши ж це, сотник пiшов i доповiв тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловiк — римський громадянин».

27Тодi тисяцький, пiдiйшовши до нього, сказав: «Скажи менi, ти римський громадянин?» Вiн сказав: «Так».

28Тисяцький на те вiдповiв: «Я за великi грошi придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому».

29Тодi вiдразу вiдступили вiд нього тi, хто хотiв катувати його, а тисяцький, дiзнавшись, що вiн римський громадянин, злякався, що зв’язав його.

30Другого дня, бажаючи достовiрно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звiльнив його вiд кайданiв, i звелiв зiбратися первосвященикам i всьому синедрiону та, вивiвши Павла, поставив його перед ними.

← Chapter 21 Jump to: Chapter 23 →