bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
/
Acts 4
Acts 4
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
1
Коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму i саддукеї,
2
гнiваючись на те, що вони навчають народ і проповiдують в Iсусi воскресіння з мертвих;
3
i наклали на них руки, i вiддали їх пiд варту до ранку; бо вже був вечiр.
4
Багато з тих, хто слухав слово, увiрували; i число таких людей було близько п’яти тисяч.
5
Hа другий день зiбралися в Єрусалим начальники їхнi, i старiйшини та книжники,
6
i первосвященик Анна, i Каяфа, i Iоан, i Олександр та iншi з роду первосвященицького;
7
поставивши їх посерединi, питали: «Якою силою або яким iменем ви зробили це?»
8
Тодi Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: «Начальники народу i старiйшини iзраїльськi!
9
Якщо вiд нас сьогоднi вимагають вiдповiдi за благодiяння немiчному чоловiковi, як вiн зцiлився,
10
то нехай буде вiдомо всiм вам i всьому народовi iзраїльському, що iменем Iсуса Христа Hазорея, Якого ви розп’яли i Якого Бог воскресив iз мертвих, Hим поставлений вiн перед вами здоровий.
11
Вiн є камiнь, занедбаний вами, будiвничими, Який став наріжним каменем, i нема нi в кому iншому спасiння,
12
бо немає iншого iменi пiд небом, даного людям, яким належало б спастися нам».
13
Побачивши смiливiсть Петра та Iоана й примiтивши, що вони люди некнижнi й простi, [вони] дивувались, а разом з тим упiзнавали їх, що вони були з Iсусом;
14
а побачивши зцiленого чоловiка, який стояв з ними, нiчого не могли сказати проти.
15
I, наказавши їм вийти геть iз синедрiону, мiркували мiж собою,
16
кажучи: «Що нам робити з цими людьми? Бо всiм, хто живе в Єрусалимi, вiдомо, що через них сталося явне чудо, i ми не можемо вiдкинути цього;
17
але, щоб це не розголошувалось бiльше в народi, погрозою заборонiмо їм, щоб не говорили про це iм’я нiкому з людей».
18
I, покликавши їх, заборонили їм зовсiм говорити i вчити про iм’я Iсуса.
19
Але Петро та Iоан сказали їм у вiдповiдь: «Судiть, чи справедливо перед Богом слухати вас бiльше, нiж Бога?
20
Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули».
21
Вони ж, пригрозивши, вiдпустили їх, не маючи можливостi покарати їх через народ, бо всi прославляли Бога за те, що сталося.
22
Бо було понад сорок рокiв тому чоловiковi, з яким сталося це чудо зцiлення.
23
Коли їх вiдпустили, вони прийшли до своїх i переказали те, що говорили їм первосвященики й старiйшини.
24
Вони ж, вислухавши, однодушно пiднесли голос до Бога й сказали: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, i море та все, що є в них!
25
Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: «Чого заметушились народи i люди задумують марне?
26
Повстали царi земнi, i князi зiбралися разом на Господа й на Христа Його».
27
Бо справдi зiбрались у мiстi цьому на Святого Сина Твого Iсуса, помазаного Тобою, Iрод i Понтiй Пилат з язичниками та народом iзраїльським,
28
щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя i рада Твоя.
29
I нинi, Господи, споглянь на погрози їхнi i дай рабам Твоїм з усiєю смiливiстю промовляти слово Твоє,
30
коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцiлення, знамення й чудеса творилися iменем Святого Сина Твого Iсуса».
31
I пiсля молитви їхньої захиталося мiсце, де вони зiбрались, i сповнилися всi Духа Святого, i промовляли слово Боже з дерзновенням.
32
У людей, що увiрували, було одне серце й одна душа; i нiхто нiчого з майна свого не називав своїм, а все у них було спiльне.
33
Апостоли ж iз великою силою свiдчили про воскресіння Господа Iсуса Христа; i велика благодать була на всiх них.
34
Hе було мiж ними жодного вбогого; бо всi, хто володiв землею або домами, продавали їх, приносили грошi за продане
35
i клали до нiг апостолiв; i давалося кожному, хто чого потребував.
36
Так Iосiя, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кiпрянин,
37
у якого була своя земля, принiс грошi й поклав до нiг апостолiв.
← Chapter 3
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 5 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28