Acts 20

Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

← Chapter 19 Jump to: Chapter 21 →

1Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників i давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов i пiшов до Македонiї.

2Пройшовши тi краї i втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.

3Там вiн пробув три мiсяцi. Коли ж, унаслiдок змови, вчиненої проти нього юдеями, вiн хотiв вирушити до Сирiї, спало йому на думку повернутися через Македонiю.

4Його супроводили до Асiї Сосипатр Пiррiв з Верiї, та з солунян — Аристарх i Секунд, i Гай дерв’янин, i Тимофiй та асiйцi Тихик i Трофим.

5Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троадi.

6А ми пiсля днiв опрiсночних вiдпливли з Филипів i днiв за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сiм днiв.

7Першого ж дня тижня, коли ученики зiбралися на переломлення хлiба, Павло, маючи намiр вирушити вранці наступного дня, розмовляв iз ними i продовжив слово до пiвночi.

8У світлицi, де ми зiбралися, було багато свiтильникiв.

9Пiд час тривалої Павлової бесiди одного юнака на iм’я Євтих, який сидiв на вiкнi, огорнув глибокий сон i вiн, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, i пiдняли його мертвим.

10Павло, зiйшовши, припав до нього i, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».

11Увiйшовши ж i переломивши хлiб та споживши, довго вів бесiду — аж до свiтанку, i потiм вийшов.

12Юнака ж привели живого, i немало втiшилися.

13Ми пiшли вперед на корабель i попливли в Асс, щоб узяти звiдтiля Павла; бо вiн так наказав нам, намiрюючись сам iти пiшки.

14Коли ж вiн зустрiвся з нами в Ассi, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.

15I, вiдпливши звiдти, наступного дня зупинилися навпроти Хiоса, а другого дня пристали до Самоса i, побувавши в Трогiллiї, наступного дня прибули в Мелит,

16бо Павловi спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асiї: вiн поспiшав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятницi бути в Єрусалимi.

17З Мелита ж, пославши до Ефеса, вiн скликав пресвiтерiв церкви,

18i, коли вони прийшли до нього, вiн сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асiю, весь час перебував з вами,

19служив Господевi з усякою смиренномудрiстю i з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через пiдступи юдеїв;

20що я не пропустив нiчого корисного, про що вам не проповiдував би i чого не навчав би вас прилюдно i по домах,

21проповiдуючи юдеям i еллiнам покаяння перед Богом i вiру в Господа нашого Iсуса Христа.

22I ось нинi я, за велiнням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустрiне мене;

23тiльки Дух Святий по всiх мiстах свiдчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене.

24Але я нi на що не зважаю i не дорожу своїм життям, тiльки б з радiстю завершити мою дiяльнiсть i служiння, що я прийняв вiд Господа Iсуса: проповiдувати Євангелiє благодатi Божої.

25I нинi ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всi ви, між якими я ходив, проповiдуючи Царство Боже.

26Тому свiдчу вам у нинiшнiй день, що чистий я вiд крови усiх,

27бо я не ухилявся сповiщати вам усю волю Божу.

28Отже, пильнуйте себе i всю отару, в якiй Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа i Бога, яку Вiн надбав Кров’ю Своєю.

29Бо я знаю, що пiсля вiдходу мого прийдуть до вас лютi вовки, якi не щадитимуть стада;

30та i з вас самих постануть люди, якi говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.

31А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день i нiч безперестанно зi сльозами навчав кожного з вас.

32I нинi передаю вас, браття, Боговi i слову благодатi Його, Який зможе навчати вас бiльше i дати вам спадщину з усiма освяченими.

33Hi срiбла, нi золота, нi одягу я нi вiд кого не побажав;

34самi знаєте, що потребам моїм i тих, що були зi мною, послужили цi руки мої.

35У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба пiдтримувати слабких i пам’ятати слово Господа Iсуса, бо Вiн сам сказав: «Блаженнiше давати, нiж приймати».

36Сказавши це, вiн став на колiна i з усiма ними помолився.

37Тодi великий плач був у всiх, i, припадаючи на шию Павловi, цiлували його,

38сумуючи найбiльш вiд сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. I проводжали його до корабля.

← Chapter 19 Jump to: Chapter 21 →