bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
/
Luke 19
Luke 19
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 20 →
1
Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2
І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3
бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4
І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5
Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6
І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7
І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8
Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9
Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10
Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11
Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12
Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13
Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14
Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15
І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16
Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17
І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18
Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19
Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20
Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21
бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24
І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25
І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26
Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28
Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29
І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31
А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32
Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33
Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34
Вони відповіли: Господь його потребує.
35
І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36
І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37
А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38
кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39
І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40
Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41
І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42
і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43
Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44
І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45
І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46
кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47
І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48
і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 20 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24