bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
/
Luke 22
Luke 22
Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 23 →
1
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
3
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
4
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
5
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
6
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
9
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
10
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
11
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
12
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
13
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
14
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
15
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
18
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
20
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
22
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
23
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
24
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
25
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
26
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
27
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
32
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
34
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
36
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
37
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
38
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
39
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
40
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
49
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
55
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
56
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
58
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
59
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
62
І, вийшовши геть, плакав гірко.
63
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
64
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
65
І багато іншої хули говорили на Нього.
66
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
67
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
68
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
69
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
71
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 23 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24