Luke 23 — Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

8Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.

9І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.

10Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.

11Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.

12І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.

13Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,

14сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.

15Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.

16Отже, покаравши Його, відпущу.

17А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.

18Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

19А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.

20Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.

21Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!

22Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.

23Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.

24І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.

25І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.

26І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.

27І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.

28Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.

29Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!

30Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!

31Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?

32Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.

33І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.

34Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.

35І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.

36Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,

37і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.

38І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».

39Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.

40Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.

42І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!

43І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.

44Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.

45І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.

46Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.

47Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.

48І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.

49Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.

50І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником, чоловік благий і праведний,

51який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,

52прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.

53І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.

54День той був п’ятниця, і надходила субота.

55Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.

56Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.