Luke 24 — Ukrainian Bible 2004 (Патріарха Філарета)

1Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.

2Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.

3І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

4Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.

5Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?

6Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,

7кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.

8І згадали слова Його.

9І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.

10То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.

11І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.

12Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.

13Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.

14І розмовляли між собою про всі ці події.

15І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.

16Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.

17Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?

18Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?

19І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.

20Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.

21Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.

22Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,

23і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.

24І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.

25Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!

26Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?

27І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.

28І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.

29А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.

30І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.

31У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.

32І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?

33І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,

34які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.

35І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.

36Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.

37Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.

38Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?

39Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.

40І, сказавши це, показав їм руки і ноги.

41Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?

42Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.

43І, взявши, їв перед ними.

44І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.

45Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.

46І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,

47і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.

48Ви ж є свідками цього.

49І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.

50І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.

51І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.

52Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.

53І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.