bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Acts 20
Acts 20
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 19
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 21 →
1
Після припинення заворушень Павло покликав учнів і висловив їм настанови, а тоді попрощався з ними й пішов у Македонію.
2
Перейшовши тими місцями, залишаючи віруючим щедрі настанови, прийшов у Елладу (Грецію);
3
Там він пробув три місяці; а коли він забажав рушати на Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, і спало йому на думку повертатися через Македонію.
4
Його проводжали до Азії Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв’янин, а також Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.
5
Вони пішли наперед і наджидали нас у Троаді.
6
А ми після днів опрісноків попливли з Филипів до них у Троаду, де пробули сім днів.
7
А першого дня тижня, коли учні зібралися на ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв з ними і ділився словом до півночі.
8
У світлиці, де ми зібралися, було досить світильників.
9
Під час тривалої Павлової бесіди, одного юнака, на ім’я Євтих, що сидів на підвіконні, запопав глибокий сон, то він похитнувся і сонний упав донизу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10
Павло зійшов донизу, упав на нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтеся; бо душа його в ньому.
11
А коли повернувся, то переламав хліб і спожив, і бесіду тривалу провадив, аж доки розвиднилося, а потім вийшов.
12
А хлопця живим привели, – і раділи вельми.
13
А ми наперед прийшли до корабля і попливли в Асс, щоб забрати звідти Павла, – бо він так наказав нам; маючи намір сам туди пішки прийти.
14
Коли ж він зійшовся з нами в Ассі, то ми взяли його і невдовзі прибули до Мітилену.
15
І, відпливши звідти, наступного дня ми зупинилися навпроти Хіосу, а другого дня пристали до Самосу, відвідавши Трогілеї, а наступного дня припливли до Мілету;
16
Бо Павлові спало на думку проминути Ефес, щоб йому не забаритися в Азії, бо він поспішав, як буде можливим, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.
17
А вже з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви.
18
А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я від першого дня, котрого прийшов до Азії, увесь час був з вами.
19
Працюючи Господові з усією покорою і з рясними слізьми та напастями, серед спокус, що спіткали мене від юдейської змови,
20
Я нічого корисного не пропустив, коли вам проповідував, аби навчити вас привселюдно і в домах,
21
Сповіщаючи юдеям та грекам каяття перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22
І ось, нині я, за волею Духа, йду до Єрусалиму, не відаючи, що там станеться зі мною,
23
Тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що пута й кайдани чекають на мене.
24
Але я ні на що не зважаю і не остерігаю власного життя, аби лише з радістю звершити шлях мій і служіння моє, котре я прийняв од Господа Ісуса, проповідувати Євангелію благодаті Божої.
25
І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, поміж котрими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26
А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх;
27
Бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28
Тож придивляйтеся до себе і до всієї отари, в котрій Дух Святий настановив вас бути охоронцями, пасти Церкву Господа Бога, котру Він придбав Собі Кров’ю Своєю.
29
Бо я знаю, що коли відійду, то зайдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть отари.
30
І з вас самих постануть люди, котрі будуть промовляти хибно, аби прихилити і повести за собою учнів.
31
А тому будьте пильні, пам’ятаючи, що я три роки і вдень, і вночі повсякчас, зі слізьми навчав кожного з вас.
32
І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими.
33
Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав:
34
Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої.
35
У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам’ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати.
36
Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився.
37
Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його,
38
Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.
← Chapter 19
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 21 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
Recommended Reading
Commentary
Acts Commentaries
→
Devotional
Acts Devotional Guide
→
Get This Bible
Ukrainian Bible (Oleksandr Gizha) Study Bible
→