Acts 22

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 21 Jump to: Chapter 23 →

1Мужі–браття і батьки! Вислухайте зараз моє виправдання перед вами.

2Коли вони почули, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони й зовсім притихли. Він сказав:

3Я юдей, що народився в Тарсі Кілікійському, вихований у цьому місті біля ніг Гамалиїла, переконливо наставлений у законі батьків, ревний за Богом, як і ви всі нині;

4Я навіть до смерти переслідував прихильників цього вчення, зв’язуючи і кидаючи до в’язниці як чоловіків, так і жінок,

5Як засвідчить про мене першосвященик і вся старшина, від котрих листи взяв до братів, що мешкають у Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалиму на тортури.

6Та коли я був у дорозі і наближався до Дамаску, близько полудня раптом осяяло мене яскраве світло з неба.

7Я упав на землю і почув голос, що казав мені: Савле, Савле! Нащо ти переслідуєш Мене?

8Я відповів: Хто Ти, Господе? Він сказав мені: Я Ісус із Назарету, Котрого ти переслідуєш.

9Ті, що були зі мною, бачили світло, і запопав їх страх, але голосу, що говорив до мене, не чули.

10Тоді я сказав: Господе! Що мені вчинити? А Господь сказав мені: Підведися і йди до Дамаску, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі зробити.

11А через те, що я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаску.

12А один муж, Ананій, побожний за Законом, що про нього доброї думки всі юдеї, які мешкають у Дамаску,

13Прийшов до мене і, наблизившись, сказав мені: Брате Савле! Прозрій! І я миттю побачив його.

14А він сказав мені: Бог батьків наших вибрав тебе, щоб ти спізнав Його волю, побачив Праведника і почув голос з Його уст,

15Тому що ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що ти бачив і чув;

16Отож, нащо ти зволікаєш? Підведися, хрестися і обмий гріхи твої, прикликавши ймення Господа Ісуса.

17А коли я повернувся до Єрусалиму і молився в храмі, то виповнився Духом

18І побачив Його, і Він сказав мені: Поспіши і вийди скорше з Єрусалиму: Тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене.

19Я сказав: Господе! Їм відомо, що я віруючих у Тебе кидав до в’язниці і бив у синагогах,

20І коли проливалася Степанова кров, свідка Твого, я там стояв, схвалював убивство і одежу убивників його стеріг.

21І Він сказав мені: Іди, Я пошлю тебе далеко до поганів.

22До цього слова слухали його; а відтак зчинили ґвалт, кажучи: Винищ такого на землі! Бо він не повинен жити.

23Коли вони кричали, то підкидали одежу і жбурляли порох у повітря,

24Тисяцький звелів припровадити його до фортеці, наказавши бичувати його там, щоб дізнатися, з якої причини так галасували супроти нього.

25Та коли розтягнули його реміняччям, Павло сказав сотникові, що стояв поряд: Хіба дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?

26Зачувши те, сотник підійшов і доповів тисяцькому, кажучи: Гляди, що хочеш учинити? Цей чоловік – римський громадянин.

27Тоді тисяцький підійшов до нього (до Павла) і мовив: Скажи мені, ти – римський громадянин? Він сказав: Так.

28Тисяцький відповів: Я за великі гроші придбав це громадянство. А Павло сказав: А я народився в ньому.

29Тоді зараз же відступили од нього ті, що хотіли катувати його; а тисяцький, дізнавшися, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його.

30Другого дня, прагнучи достеменно дізнатися, за що звинувачують його юдеї, звільнив його від ланцюгів і наказав зібратися першосвященикам та всьому синедріонові і, вивівши Павла, поставив його перед ними.

← Chapter 21 Jump to: Chapter 23 →