Acts 28

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 27 Jump to:

1Урятувавшися, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів називається Меліт.

2Чужинці виявили до нас чимало людського милосердя: бо вони з причини зливи і холоду розпалили багаття і прийняли всіх нас.

3А коли Павло зібрав багато хмизу і кидав на вогонь, тоді гадюка вихопилася з вогню і зависла на його руці.

4Чужинці, коли побачили гадюку, котра висіла на його руці, то казали один одному: мабуть, цей чоловік-убивник, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити.

5Але він струсив гадюку в багаття, не зазнавши жодної шкоди.

6Вони гадали, що в нього буде хоча б запалення, або ж упаде зненацька мертвим; але, наджидаючи довго і впевнившись, що не сталося з ним жодного лиха, змінили думку і почали казати (поміж собою), що він – Бог.

7Біля того місця був маєток старшини острова, на ім’я Публій; він прийняв нас і три дні гостинно пригощав.

8Батько Публія лежав, страждаючи на пропасницю і болем у животі: Павло зайшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки свої, уздоровив його.

9Після цієї події інші мешканці на острові, що мали хворощі, приходили, і були уздоровлені,

10І виявили до нас чимало почестей, а під час від’їзду принесли нам все необхідне для мандрівки морем.

11За три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака Діоскурів, котрий зимував на тому острові,

12І коли припливли до Сіракуз, то пробули там три дні;

13Звідти відпливли і прибули до Регії; а коли за день повіяв південний вітер, прибули другого дня до Путеолі,

14Де знайшли братів і далися умовити себе пробути у них сім днів, а потім пішли до Риму.

15Тамтешні брати, як почули про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвого майдану і трьох заїздів (по-сучасному – готелів); забачивши їх, Павло подякував Богові і підбадьорився.

16А коли ми прийшли до Риму, то сотник передав усіх в’язнів військовому старшині, а Павлові дозволили жити окремо з вояком, котрий стеріг його.

17За три дні Павло скликав найвідоміших із юдеїв і коли вони зійшлися, повідав їм: Мужі й браття! Не вчинивши нічого супроти народу чи батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалиму переданий в руки римлян;

18Вони, вчинивши розслідування, хотіли звільнити мене, тому що немає в мені жодної провини, вартої смерти;

19Та оскільки юдеї чинили спротив цьому, я змушений був вимагати суду в кесаря, а втім, не з наміром звинуватити за щось мій народ.

20Саме з цієї причини я покликав вас, аби побачитися і побалакати з вами, бо якраз за надію Ізраїлеву закутий я в ці кайдани.

21Але вони сказали йому: Ми ані листів не дістали про тебе з Юдеї, ані жоден із братів мандрівних ніхто не звістив про тебе і не сказав чогось недоброго;

22А втім, бажано нам почути від тебе, як ти міркуєш; бо відомо нам, що про це вчення скрізь сперечаються.

23І призначили йому день, а тоді чимало їх прийшло до нього в готель; і він зранку й до вечора викладав їм учення про Царство Боже, наводячи свідчення і упевняючи їх про Ісуса із закону Мойсеєвого і пророків.

24Одних переконували його слова, а інші не вірили.

25Отож, коли вони не дійшли згоди поміж собою і збиралися йти, тоді Павло повідав такі слова: Добре сказав Дух Святий батькам нашим через пророка Ісаю:

26Піди до народу цього і скажи: Слухом почуєте і не зрозумієте; і очима дивитися будете і не побачите.

27Бо огрубіло серце людей цих, і вухами важко чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я уздоровив їх.

28Отож, нехай стане вам відомо, що порятунок Божий посланий поганам; вони й почують.

29Коли він сказав це, юдеї пішли, вельми сперечаючись поміж собою.

30І прожив Павло цілих два роки на власному утриманні і приймав усіх, що приходили до нього,

31Проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з переконанням уповні і без перешкод.

← Chapter 27 Jump to: