Acts 7 — Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

4Тоді він вийшов із землі халдейської і поселився в Харані; а звідти, по смерті батька його, переселив його Бог на цю землю, на котрій ви нині живете;

5І не дав йому на ній спадщини на жодний ступінь ноги, а обіцяв дати її на володіння йому і нащадкам його по ньому, коли він був ще бездітним.

6І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть у рабстві і в утисках чотириста літ.

7Але Я, сказав Бог, звершу суд над тим народом, у котрого вони будуть у рабстві; і після того вони вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці.

8І дав йому заповіта обрізання. Після цього породив він Ісаака і обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яків – дванадцятеро патріархів.

9Патріархи із заздрощів продали Йоcипа до Єгипту, але Бог був з ним.

10І визволив його від усіх скорбот його, і дарував мудрість йому і прихильність царя, єгипетського фараона, котрий настановив його провідником над Єгиптом і над усім домом своїм.

11І прийшов голод і велика скорбота на всю землю єгипетську і на ханаанську, і батьки наші не знаходили харчу.

12А Яків, зачувши, що є хліб у Єгипті, послав туди батьків наших уперше;

13А коли вони прийшли вдруге, Йосип відкрився братам своїм, і відомий став фараонові родовід Йосипів.

14Йосип послав покликати батька свого Якова і всіх родичів своїх, – сімдесят п’ять душ.

15Яків перейшов до Єгипту і помер сам, і батьки наші.

16І перенесені були до Сихему і покладені до гробу, котрого купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемського.

17І з плином часу, як наближалася година звершитися обітниці, про котру присягався Бог Авраамові, народ поширився і примножився в Єгипті.

18До тих пір, доки постав новий цар, котрий не знав Йосипа;

19Цей, маючи лихі заміри супроти народу нашого, чинив утиски батькам нашим, примушуючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.

20У цей час народився Мойсей і був пречудовим перед Богом, три місяці годували його в домі батька його.

21А коли викинули його, взяла його донька фараонова і виховала його у себе, як сина;

22І навчений був Мойсей всієї мудрости єгипетської і був міцний у слові і в справах.

23А коли йому виповнилося сорок літ, спало йому на серце навідати братів своїх, синів Ізраїлевих;

24І, забачивши одного з них, котрого кривдили, заступився за нього і помстився за скривдженого, уразив єгиптянина.

25Він гадав, зрозуміють брати його, що Бог рукою його дасть їм порятунок; але вони не зрозуміли.

26Наступного дня, коли деякі з них зчинили бійку, він прийшов і схиляв їх до миру, кажучи: Ви – брати; нащо завдаєте кривди один одному?

27Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його; сказав: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами?

28Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора убив єгиптянина?

29Від цих слів Мойсей утік і став зайшлим на землі мадіанській, де вродилися від нього два сини.

30По закінченні сорока літ з’явився йому в пустелі Сінайської гори Ангел Господній у полум’ї тернового куща, який палав.

31Мойсей побачив і здивувався з видіння; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:

32Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Мойсей, виповнений трепетом, не смів дивитися.

33І сказав йому Господь: Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята;

34Я бачу утиски народу Мого в Єгипті і чую стогін його; і зійшов визволити його; отож, піди, Я пошлю тебе до Єгипту.

35Цього Мойсея, котрого вони відкинули, сказавши: Хто тебе послав провідником і суддею?, цього Бог через Ангела, що з’явився йому в терновому кущі, послав провідником і визволителем.

36Цей вивів їх, звершивши дива і ознаки на землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі упродовж сорока літ.

37Це той Мойсей, котрий сказав синам Ізраїля: Пророка настановить вам Господь, Бог ваш, із-поміж братів ваших, як мене; Його слухайте.

38Це той, котрий був у зібранні в пустелі з Ангелом, який говорив йому на горі Сінаї, і з батьками нашими і котрий прийняв живі слова, щоб нам передати.

39Котрому батьки наші не хотіли бути слухняними, але відкинули його і навернулися серцем своїм до Єгипту,

40Сказавши Ааронові: Вчини нам богів, котрі простували б перед нами, бо з Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі, не знаємо, що сталося.

41І зробили за тих днів теля, і принесли пожертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.

42А Бог відвернувся і залишив їх служити війську небесному, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколоте і пожертви упродовж сорока літ у пустелі?

43Ви прийняли скинію Молохову і зорю бога вашого Ромфана, зображення, котрі ви вчинили, аби поклонятися їм: і Я переселю вас далі Вавилону.

44Скинія свідчення була в батьків наших у пустелі, як звелів Той, що говорив Мойсеєві виготовити їх за зразком, що він бачив;

45Батьки наші з Ісусом взяли її і внесли у володіння народів, вигнаних Богом від лиця батьків наших. Так було до днів Давида;

46Цей надбав благодаті перед Богом і благав, щоб знайти житло Богові Якова.

47А Соломон спорудив Йому дім.

48Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як засвідчує пророк.

49Небо престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх; який дім спорудите Мені, – говорить Господь, – чи яке місце для спочину Мого?

50Чи не Моя рука витворила все це?

51Ви, твердошиї! Люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди чините опір Духові Святому, як батьки ваші, так і ви.

52Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони убили провісників пришестя Праведника, Котрого зрадниками і вбивниками вчинилися нині ви,

53Ви, котрі прийняли закон при служінні Ангелів, і не зберегли.

54Слухаючи це, вони запалювалися серцем своїм і скреготали на нього зубами.

55А Степан, виповнений Духом Святим, глянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,

56І сказав: Ось, я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч від Бога.

57Але вони закричали дужими голосами, затуляли вуха свої, і в одну душу кинулися на нього.

58А коли вивели за місто, то почали вбивати його камінням. А свідки поклали свою одежу біля ніг юнака, на ймення Савл.

59І вбивали камінням Степана, котрий молився і казав: Господе Ісусе! Прийми духа мого.

60І, опустившися на коліна, крикнув дужим голосом: Господе! Не постав їм цього за гріх! І, сказавши це, помер.