Luke 7 — Ukrainian 2021

6I Iсус пішов з ними. Коли ж Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Не турбуй Себе, Господи, бо я не гідний, щоб Ти увійшов під мій дах.

7Тому й себе я не вважав гідним прийти до Тебе; але скажи слово, і мій слуга одужає.

8Бо і сам я людина, поставлена під владою, яка має підлеглих воїнів, та кажу одному: Піди, — і він іде; і іншому: Прийди, — і він приходить; і своєму рабу: Зроби це, — і він робить.

9Почувши це, Iсус здивувався йому і, обернувшись, сказав народу, що йшов за Ним: Кажу вам: навіть в Iзраїлі Я не знайшов такої великої віри.

10Послані, повернувшись додому, знайшли хворого раба здоровим.

11Наступного дня Він ішов у місто, яке називається Наїн, і з Ним ішло чимало Його учнів і багато народу.

12Коли ж Він наблизився до воріт міста, то ось із нього виносили померлого, єдиного сина в матері (а вона була вдовою), і з нею було чимало народу з міста.

13Побачивши її, Господь зжалився над нею і сказав їй: Не плач.

14I, підійшовши, доторкнувся до мар (ті ж, що несли, зупинилися) і сказав: Юначе, кажу тобі: устань!

15I мертвий сів і почав говорити; і Iсус віддав його матері.

16I всіх охопив страх, і вони славили Бога, кажучи: Великий пророк постав серед нас, — і: Бог відвідав Свій народ!

17I розійшлися ці слова про Нього по всій Iудеї і по всій тій околиці.

18I розповіли Iоану його учні про все це.

19Iоан, підізвавши двох своїх учнів, послав їх до Iсуса запитати: Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?

20Прийшовши до Нього, ті чоловіки сказали: Iоан Хреститель послав нас до Тебе запитати: Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?

21А саме в той час Він зцілив багатьох від хвороб, недуг і злих духів і багатьом сліпим дарував зір.

22Iсус сказав їм у відповідь: Підіть розкажіть Iоану, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають і бідним проповідується Євангеліє;

23і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.

24Коли ж посланці Iоана пішли, Iсус почав говорити народу про Iоана: На що ви ходили в пустелю дивитися? На тростину, яку гойдає вітер?

25То на що ви ходили дивитися? На людину, одягнену в м’який одяг? Так ті, що живуть у пишному вбранні і розкоші, знаходяться у царських палацах.

26То на що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.

27Він той, про кого написано: Ось Я посилаю Свого вісника перед Твоїм лицем, який приготує Тобі дорогу перед Тобою.

28Бо кажу вам: серед народжених жінками немає більшого пророка за Iоана Хрестителя; та найменший у Царстві Небесному є більшим за нього.

29I весь народ і митники, почувши це, визнали Бога праведним, охрестившись Iоановим хрещенням.

30А фарисеї й законники відкинули Божий задум щодо себе, не охрестившись від нього.

31I Господь сказав: До кого Мені уподібнити людей цього роду і до кого вони подібні?

32Вони подібні до дітей, які сидять на площі, і гукають один до одного, і кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жало́бних пісень, а ви не голосили.

33Бо прийшов Iоан Хреститель, ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і ви кажете: У ньому біс.

34Прийшов Син Людський, їсть і п’є, і ви кажете: Ось чоловік — ненажера й п’яниця, друг митників і грішників.

35Та мудрість виправдалась усіма своїми дітьми.

36Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним, і Він увійшов у дім фарисея і возліг.

37I ось одна жінка в місті, яка була грішницею, дізнавшись, що Iсус возлежить у домі фарисея, принесла алебастрову пляшечку мира,

38і, ставши ззаду біля Його ніг, почала, плачучи, обливати Його ноги слізьми, і витирала їх волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги, і намащувала миром.

39Побачивши це, фарисей, який запросив Його, сказав у собі: Якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.

40Iсус, заговоривши, сказав йому: Симоне, Я маю щось сказати тобі. Той каже: Скажи, Вчителю.

41В одного позикодавця було два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший — п’ятдесят.

42І оскільки вони не могли заплатити, то він простив обом. Скажи, котрий з них любитиме його більше?

43Симон сказав у відповідь: Думаю, що той, кому більше простив. Iсус сказав йому: Правильно ти розсудив.

44I, повернувшись до жінки, сказав Симону: Бачиш цю жінку? Я увійшов у твій дім, і ти води не дав на Мої ноги, а вона слізьми облила Мої ноги і волоссям своєї голови витерла їх.

45Ти поцілунку Мені не дав, а вона, відколи Я увійшов, не перестає цілувати Мої ноги.

46Ти Моєї голови оливою не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.

47Тому кажу тобі: прощається багато її гріхів, бо вона багато полюбила; а кому мало прощається, той мало любить.

48А їй сказав: Прощаються тобі гріхи.

49I ті, що возлежали з Ним, почали казати в собі: Хто це такий, що й гріхи прощає?

50Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди з миром!