bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 2021
/
Luke 9
Luke 9
Ukrainian 2021
← Chapter 8
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 10 →
1
Скликавши Своїх дванадцятьох учнів, Iсус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від хвороб.
2
I послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти хворих.
3
I сказав їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиць, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві сорочки.
4
У який тільки дім увійдете, там залишайтесь, а звідти виходьте.
5
А якщо хтось не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть навіть пил зі своїх ніг для свідчення проти них.
6
Вони пішли й проходили по селах, проповідуючи Євангеліє і всюди зціляючи.
7
Почув тетрарх Iрод про все, що чинив Iсус, і був у замішанні, тому що одні казали, що це Iоан воскрес із мертвих,
8
інші — що Iлля з’явився, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес.
9
I сказав Iрод: Iоану я відтяв голову; хто ж тоді Цей, про Кого я чую таке? I намагався побачити Його.
10
Апостоли, повернувшись, розповіли Йому про все, що зробили, і Він узяв їх і пішов окремо в пустельне місце біля міста, яке називається Віфсаїда.
11
Люди дізналися про це й пішли за Ним, і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і тих, що мали потребу в зціленні, зціляв.
12
День же почав схилятися до вечора, і підійшли Дванадцятеро і сказали Йому: Відпусти людей, хай підуть у навколишні села й хутори та заночують і знайдуть харчі, бо ми тут у пустельному місці.
13
Та Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас не більше, як п’ять хлібин і дві рибини, хіба що ми підемо й купимо їжі для всього цього народу
14
(бо було близько п’яти тисяч чоловіків). Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх групами по п’ятдесят.
15
Вони так зробили і розсадили всіх.
16
Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив їх, розламав і став роздавати учням, щоб вони подавали народу.
17
I всі їли, і наїлися, і ще набралося дванадцять кошиків шматків, що залишились у них.
18
Одного разу, як Він молився на самоті і з Ним були учні, Він запитав їх: За кого вважає Мене народ?
19
Вони сказали у відповідь: За Iоана Хрестителя, інші за Iллю, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес.
20
Він сказав їм: А ви за кого вважаєте Мене? Петро сказав у відповідь: За Христа Божого.
21
Та Він заборонив їм і наказав нікому не розказувати про це,
22
сказавши, що Син Людський має багато постраждати, і бути відкинутим старійшинами, первосвященниками й книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23
До всіх же сказав: Хто хоче піти за Мною, хай зречеться себе, щоденно бере свій хрест і йде за Мною.
24
Бо хто хоче зберегти своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя ради Мене, той збереже його.
25
Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а себе погубить чи втратить?
26
Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27
Iстинно вам кажу: деякі з тих, що стоять тут, не скуштують смерті, доки не побачать Царства Божого.
28
Після цих слів, днів через вісім, Він, узявши Петра, Якова та Iоана, зійшов на гору помолитися.
29
I коли Він молився, вигляд Його лиця став іншим, а Його одяг — сліпуче білим.
30
I ось два мужі розмовляли з Ним, якими були Мойсей та Iлля;
31
вони, з’явившись у славі, говорили про Його відхід, який Він мав здійснити в Єрусалимі.
32
Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили Його славу і двох мужів, що стояли з Ним.
33
I коли ті розлучалися з Ним, Петро сказав Iсусу: Наставнику, нам добре тут бути. Давай ми зробимо три намети: один Тобі, один Мойсею і один Iллі (сам не знаючи, що каже).
34
Ще він говорив, як з’явилася хмара й отінила їх, і вони злякалися, коли увійшли в хмару.
35
I пролунав голос із хмари: Це Син Мій улюблений; Його слухайте!
36
Коли голос пролунав, Iсус залишився Сам, а вони промовчали і нікому не розповіли в ті дні нічого з того, що бачили.
37
Наступного дня, коли вони спустилися з гори, зустріло Його багато народу.
38
I ось один чоловік з народу вигукнув: Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний!
39
Його хапає дух, і він раптом скрикує, і дух трясе його, так що він пускає піну, і, вимучивши його, ледве залишає його.
40
Я просив Твоїх учнів, щоб вигнали його, та вони не змогли.
41
Iсус сказав у відповідь: О, роде невіруючий і розбещений! Доки Я буду з вами і буду терпіти вас? Приведи сюди свого сина!
42
Ще він ішов, як біс кинув його на землю й затряс, та Iсус заборонив нечистому духу, і зцілив хлопця, і віддав його батькові.
43
I всі були вражені величчю Бога. Поки всі дивувались усьому, що зробив Iсус, Він сказав Своїм учням:
44
Покладіть собі у вуха ці слова: Син Людський буде виданий у руки людей.
45
Та учні не зрозуміли цих слів, і вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а запитати Його про ці слова боялись.
46
Виникла в них думка, хто з них найбільший.
47
Iсус, бачачи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її біля Себе
48
і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє ім’я, той приймає Мене, а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто Мене послав; бо хто серед усіх вас найменший, той і буде великим.
49
Iоан сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50
Та Iсус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти нас, той за нас.
51
Коли наближалися дні Його вознесіння, Він повернув Своє лице, щоб іти в Єрусалим.
52
I послав посланців перед Собою, і вони пішли й увійшли в самарянське село, щоб зробити для Нього приготування.
53
Але Його не прийняли там, бо Його лице було як у того, хто йде в Єрусалим.
54
Побачивши це, Його учні Яків та Iоан сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб зійшов вогонь з неба і знищив їх, як і Iлля зробив?
55
Та Він, обернувшись, докорив їм і сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
56
Бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати. I вони пішли в інше село.
57
Одного разу, коли вони йшли дорогою, один чоловік сказав Йому: Господи, Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58
Iсус сказав йому: Лисиці мають нори і пташки небесні — гнізда, а Син Людський не має де й голови прихилити.
59
Iншому Він сказав: Iди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені спочатку піти поховати свого батька.
60
Та Iсус сказав йому: Залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди і звіщай Царство Боже.
61
Ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з моїми домашніми.
62
Та Iсус сказав йому: Жоден, хто поклав свою руку на плуг і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
← Chapter 8
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 10 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24