bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian 2021
/
Luke 8
Luke 8
Ukrainian 2021
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
1
Після цього Iсус проходив по містах і селах, проповідуючи й благовістячи Царство Боже; з Ним були Дванадцятеро
2
і деякі жінки, які були зцілені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3
Iоанна, дружина Хузи, Iродового управителя, Сусанна і багато інших, які служили Йому своїм майном.
4
Коли ж стало збиратися багато народу і з усіх міст до Нього йшли люди, Він почав говорити притчею:
5
Вийшов сіяч сіяти своє насіння, і коли сіяв, одне впало край дороги, і було потоптане, і його поклювали пташки небесні.
6
Iнше впало на камінь і, вирісши, засохло, тому що не мало вологи.
7
Ще інше впало серед терну, і терен, вирісши з ним, заглушив його.
8
Ще інше впало в добрий грунт і, вирісши, принесло плід у стократ. Сказавши це, Він вигукнув: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
9
Тоді Його учні запитали Його: Що означає ця притча?
10
Він сказав: Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говориться притчами, щоб вони дивилися — і не бачили, слухали — і не розуміли.
11
Ось що означає ця притча: насіння — це слово Боже.
12
Те, що впало край дороги, означає тих, що чують, до яких потім приходить сатана і викрадає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не спаслися.
13
Те, що впало на камені, означає тих, які, коли почують, з радістю приймають слово, та не мають кореня; вони якийсь час вірують, а під час спокуси відступають.
14
Те, що впало в терен, означає тих, які, почувши, відходять, і заглушаються життєвими турботами, багатством і насолодами, і не приносять зрілих плодів.
15
А те, що впало в добрий грунт, означає тих, які, почувши слово, зберігають його в доброму й щирому серці і приносять плід із терпінням.
16
Ніхто, запаливши світильник, не накриває його посудиною чи не ставить під ліжком, а ставить на підставці, щоб ті, що входять, бачили світло.
17
Бо немає нічого таємного, що не стане явним, і нічого схованого, що не стане відомим і не вийде назовні.
18
Тож дивіться, як ви слухаєте; бо хто має, тому буде дано ще, а хто не має, у того буде забрано й те, що він думає, що має.
19
Прийшли до Нього Його мати й брати, та не могли доступитися до Нього через багатолюдність.
20
I Його сповістили, кажучи: Твоя мати й Твої брати стоять надворі, бажаючи побачити Тебе.
21
Він же сказав їм у відповідь: Моя мати й Мої брати — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22
Одного дня Він сів зі Своїми учнями в човен і сказав їм: Перепливімо на той бік озера. I вони відпливли.
23
Коли ж вони пливли, Він заснув. I піднялася буря на озері, і їх заливало водою, і вони були в небезпеці.
24
Вони, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він же встав і заборонив вітру й розбурханій воді, і вони ущухли, і настала тиша.
25
I сказав їм: Де ваша віра? Вони ж, злякавшись, здивувалися й казали один одному: Хто ж це такий, що і вітрам наказує, і воді і вони слухаються Його?
26
Припливли вони в Гадаринську землю, що навпроти Галілеї.
27
Коли ж Iсус вийшов на берег, назустріч Йому вийшов якийсь чоловік із міста, який був одержимий бісами з давнього часу, і не одягався в одяг, і жив не в домі, а в гробницях.
28
Побачивши Iсуса, він закричав, і впав перед Ним, і сказав гучним голосом: Що Тобі до мене, Iсусе, Сину Бога Всевишнього?! Прошу Тебе: не муч мене!
29
(Бо Iсус наказав нечистому духу вийти з цього чоловіка, тому що той багато разів оволодівав ним, і його зв’язували ланцюгами й кайданами і стерегли, та він розривав пута, і біс гнав його в пустелі).
30
Iсус запитав його: Як тебе звати? Той сказав: Легіон, — бо в нього увійшло багато бісів.
31
I вони стали благати Його, щоб не наказував їм іти в безодню.
32
А там на горі паслося чимале стадо свиней, і біси стали благати Його, щоб дозволив їм увійти в них. I Він дозволив їм.
33
I біси вийшли з того чоловіка і увійшли в свиней, і стадо кинулося з кручі в озеро і потонуло.
34
Пастухи, побачивши, що сталося, втекли, побігли й розповіли про це в місті і в селах.
35
I люди вийшли подивитися, що сталося. Прийшли вони до Iсуса і побачили, що чоловік, з якого вийшли біси, сидить біля Iсусових ніг, одягнений і при своєму розумі; і злякалися.
36
Ті ж, що бачили, розповіли їм про те, як зцілився біснуватий.
37
I весь народ Гадаринської околиці попросив Його піти від них, тому що вони були охоплені великим страхом. I Він сів у човен і поплив назад.
38
Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним, та Iсус відіслав його, сказавши:
39
Вертайся додому і розказуй, скільки зробив для тебе Бог. I той пішов і розголошував по всьому місту, скільки зробив для нього Iсус.
40
Коли ж Iсус вернувся, народ радо прийняв Його, бо всі чекали Його.
41
I ось прийшов чоловік на ім’я Яір (а він був начальником синагоги) і, впавши Iсусу в ноги, став благати Його увійти до нього в дім,
42
тому що в нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він ішов, народ тіснив Його.
43
I ось жінка, у якої дванадцять років була кровотеча, яка витратила на лікарів увесь прожиток і жодним не могла бути вилікувана,
44
підійшла ззаду й доторкнулася до краю Його одягу — і відразу кровотеча в неї зупинилася.
45
Iсус сказав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі заперечували, Петро й ті, що були з ним, сказали: Наставнику, Тебе оточує й тіснить народ, і Ти кажеш: Хто доторкнувся до Мене?
46
Та Iсус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як з Мене вийшла сила.
47
Жінка, побачивши, що не втаїлася, підійшла з тремтінням і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як відразу одужала.
48
Він же сказав їй: Підбадьорся, дочко! Твоя віра уздоровила тебе. Iди з миром.
49
Ще Він говорив, як приходить хтось від начальника синагоги і каже йому: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя.
50
Та Iсус, почувши це, сказав йому у відповідь: Не бійся, тільки вір, і вона одужає.
51
Увійшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти, крім Петра, Якова, Iоана та батька і матері дитини.
52
Усі ж плакали й голосили за нею. Та Він сказав: Не плачте, вона не померла, а спить.
53
I вони сміялися з Нього, знаючи, що вона померла.
54
Він же, виславши всіх, узяв її за руку і вигукнув: Дівчино, устань!
55
I її дух повернувся, і вона відразу встала; і Він наказав, щоб їй дали їсти.
56
I її батьки були вражені, а Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24