Proverbs 14

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 13 Jump to: Chapter 15 →

1Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.

2Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.

3В устах дурного - бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.

4Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.

5Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.

6Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.

7Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.

8Мудрість розумного - свою дорогу знати; | безумство глупих - обман.

9Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.

10Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.

11Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.

12Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її - шлях смерти.

13Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.

14Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра - вчинками своїми.

15Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.

16Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.

17Запальна людина робить дурниці, | розважливий - зносить усе.

18Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.

19Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.

20Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.

21Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.

22Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.

23Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина - голод.

24Вінець мудрих - їхній хист; | корона дурних - безглуздя.

25Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той - облуда.

26В Господнім страсі - міцне довір'я людини, | і її діти матимуть притулок.

27Господній острах - джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.

28У безлічі народу - царя слава; | у нестачі людей - руїна князя.

29Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.

30Лагідне серце - життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.

31Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.

32Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.

33У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.

34Справедливість підносить народ угору, | а гріх - сором народів.

35Царська прихильність - розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.

← Chapter 13 Jump to: Chapter 15 →