bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
/
Proverbs 19
Proverbs 19
Ukrainian (Івана Хоменка) 1963
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 20 →
1
Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами.
2
Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає - помилиться.
3
Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається.
4
Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його.
5
Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
6
Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці.
7
Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами.
8
Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро.
9
Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине.
10
Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі - панувати над князями.
11
Розважність людини - бути повільним до гніву; | слава її - переступи забувати.
12
Гнів царський - мов рик лева, | а його милість - як роса на рослину.
13
Дурний син - батькові нещастя; | а суперечки жінчині - безупинне води накрапання.
14
Дім і достатки - то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка.
15
Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати.
16
Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре.
17
Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство.
18
Карай твого сина, покіль є надія, | але б'ючи, не бий його до смерти.
19
Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
20
Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку.
21
Багато задумів у серці людини, | але воля Господня - вона встоїться.
22
Плід людини - її милосердя; | убогий - ліпший, ніж брехун.
23
Господній острах - життєдайний: | насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
24
Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести.
25
Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.
26
Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.
27
Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних.
28
Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня.
29
Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних - удари.
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 20 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31