Proverbs 19

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 18 Jump to: Chapter 20 →

1Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами.

2Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає - помилиться.

3Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається.

4Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його.

5Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку.

6Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці.

7Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами.

8Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро.

9Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине.

10Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі - панувати над князями.

11Розважність людини - бути повільним до гніву; | слава її - переступи забувати.

12Гнів царський - мов рик лева, | а його милість - як роса на рослину.

13Дурний син - батькові нещастя; | а суперечки жінчині - безупинне води накрапання.

14Дім і достатки - то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка.

15Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати.

16Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре.

17Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство.

18Карай твого сина, покіль є надія, | але б'ючи, не бий його до смерти.

19Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.

20Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку.

21Багато задумів у серці людини, | але воля Господня - вона встоїться.

22Плід людини - її милосердя; | убогий - ліпший, ніж брехун.

23Господній острах - життєдайний: | насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.

24Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести.

25Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.

26Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.

27Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних.

28Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня.

29Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних - удари.

← Chapter 18 Jump to: Chapter 20 →