Proverbs 8

Ukrainian (Івана Хоменка) 1963

← Chapter 7 Jump to: Chapter 9 →

1Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос?

2На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях.

3Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає:

4“Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос.

5О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь!

6Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві.

7Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне.

8Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого.

9Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання.

10Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне,

11бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.

12Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе.

13Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу

14У мене рада й помисл; | я - розум, у мене сила.

15Мною царі царюють | і князі встановляють право.

16Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю.

17Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить.

18Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість.

19Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій - над срібло добірне.

20Я ходжу путями правди, | стежками права,

21щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.

22Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних.

23Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала;

24коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних.

25Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась;

26тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового.

27Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні,

28як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела,

29як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, -

30я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно,

31гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.

32Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують!

33Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею.

34Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі!

35Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку.

36Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники - смерть полюбляють.”

← Chapter 7 Jump to: Chapter 9 →