Luke 13

Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →

1У той час деякі прийшли і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з їхніми жертвами.

2Та Ісус сказав їм у відповідь: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни були грішніші за усіх галілеян, що так постраждали?

3Ні, кажу вам; та коли не покаєтесь, то всі так само загинете!

4Або ті вісімнадцять, на яких упала башта в Силоамі і побила їх, думаєте, що вони були більше винні за всіх, що живуть в Єрусалимі?

5Ні, кажу вам, та коли не покаєтесь, всі так само загинете!»

6І Він розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав смоковницю, посаджену у винограднику своїм. І він прийшов шукати плоду на ній, - але не знайшов.

7І сказав виноградареві: 'Ось я третій рік приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її: навіщо вона й землю займає?'

8Але він сказав йому у відповідь: 'Господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і обкладу гноєм,

9чи не принесе плоду; якщо ні, то зрубаєш її'».

10Ісус навчав у одній із синагог у суботу.

11Там була жінка, що мала духа немочі вісімнадцять років: була скорчена, і не могла випростатись.

12А Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: «Жінко, ти звільняєшся від недуги твоєї!»

13І поклав на неї руки, і вона зараз же випросталась, і стала славити Бога.

14При цьому начальник, обурений, що Ісус зцілив у суботу, сказав до народу: «Є шість днів, у котрі вам належить працювати; в ті і приходьте зцілятися, а не дня суботнього».

15А Господь сказав йому у від повідь: «Лицеміре, чи кожен з вас не відв'язує в суботу вола свого чи осла, і не веде його напоїти?

16Цю ж дочку Авраамову, яку сатана зв'язав ось уже вісімнадцять років, чи не належить звільнити її з цих пут у суботній день?»

17І, коли Він це сказав, усі противники Його засоромились, а весь народ тішився усіма славними вчинками Його, які Він чинив.

18Він же сказав: «До чого подібне Царство Боже? І до чого уподібню його?

19Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у саду своєму: і виросло воно, і стало деревом, і птахи небесні звили гнізда у віттях його».

20І ще сказав: «До чого уподібню Царство Боже?

21Воно подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три міри муки, аж поки не вкисне все».

22І проходив Він через міста і села, і вчив, прямуючи до Єрусалиму.

23І хтось запитав Його: «Господи, хіба мало тих, що спасаються?» Він же відповів їм:

24«Силкуйтесь увійти тісними ворітьми, бо, кажу вам, багато схочуть увійти, та не зможуть!

25Як господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи надворі, почнете стукати в двері і казати: 'Господи, Господи, відчини нам!' А Він скаже вам у відповідь: 'Не знаю вас, звідки ви!'

26Тоді станете говорити: 'Ми їли і пили з Тобою, і на вулицях наших Ти нас навчав!'

27Але Він скаже: 'Говорю вам: не знаю вас, звідки ви! Відійдіть від Мене всі, що чините неправду!'

28Там буде плач і скрегіт зубів, коли ви, стоячи назовні, побачите Авраама, Ісаака, Якова та всіх пророків у Царстві Божім.

29І прийдуть від сходу й заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.

30І ось, є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми!»

31У той же день, деякі з фарисеїв підійшли і сказали Йому: «Вийди і піди собі геть звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе!»

32Але Він сказав їм: «Ідіть і скажіть тій лисиці: 'Ось виганяю демонів і зціляю сьогодні і завтра, а третього дня скінчу'.

33Однак Мені треба ходити сьогодні і завтра, і наступного дня, бо не буває, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.

34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, та ви не захотіли.

35Ось дім ваш залишається пустим для вас! Говорю ж вам, що не побачите Мене, аж поки не прийде час, коли скажете: 'Благословен, Грядучий в ім'я Господнє!'»

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →