Luke 15

Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч

← Chapter 14 Jump to: Chapter 16 →

1Наближались до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.

2Фарисеї ж і книжники нарікали, кажучи: «Він приймає грішників і їсть з ними».

3А Він сказав їм цю притчу, говорячи:

4«Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев'яносто дев'ять в пустині і не піде за загубленою, поки не знайде її?

5А, знайшовши, кладе її на плечі собі, радіючи.

6І, прийшовши додому, скликає друзів своїх та сусідів і каже їм: 'Радійте зі мною, бо знайшов я мою загублену овечку!'

7Кажу вам, що так само на небесах буде більше радості за одного грішника, який покаявся, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, які не потребують покаяння.

8Або яка жінка, що має десять драхм, коли загубить одну драхму, не засвітить світла і не почне мести кімнату, і шукає старанно, аж поки не знайде?

9А, знайшовши, кличе приятельок і сусідів та й каже: 'Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму!'

10Так, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, котрий кається!»

11Ще розповів: «В одного чоловіка було два сини.

12Молодший з них сказав батькові: 'Отче, дай мені частину майна, яка належиться мені!' І розділив батько між ними майно.

13А через кілька днів, молодший син, зібравши все, подався в далекий край і розтратив там майно своє, живучи розпутно.

14А коли він усе прожив, настав великий голод у краю тому, і він став бідувати.

15І пішов і пристав до одного з мешканців краю того, а той послав його на поля свої пасти свиней.

16І він радий був наповнити шлунок свій стручками, що їли свині, та ніхто не давав йому.

17Опам'ятавшись, він сказав: 'Скільки наймитів у батька мого мають хліба надміру, а я тут з голоду гину.

18Встану, піду до батька мого і скажу йому: Отче, я згрішив проти неба і перед тобою;

19і вже недостойний називатися сином твоїм. Прийми ж мене, як одного з наймитів твоїх!'

20І, вставши, пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його, і переповнився жалем; і побіг, кинувся на шию йому і почав цілувати його.

21А син сказав йому: 'Отче, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже недостойний називатися сином твоїм!'

22А батько сказав рабам своїм: 'Принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його, і взуття на ноги;

23і приведіть відгодоване теля, і заколіть: будемо їсти і веселитись,

24бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.' Та й почали веселитись.

25Старший син його був у полі; і, вертаючись з поля, коли наблизився до дому, почув співи та радощі.

26І, покликавши одного із слуг, запитав: 'Що це таке?'

27Той відповів йому: 'Брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо ж прийняв його здоровим'.

28І він розгнівався, і не хотів увійти. Батько ж його вийшов і кликав його.

29Але він відповів батькові: 'Ось стільки літ я служу тобі і ніколи не порушував наказу твого, але ти ніколи не дав мені і козенятка, щоб я міг повеселитися з друзями моїми.

30А коли цей син твій, що змарнував майно твоє з блудницями, повернувся, ти заколов для нього відгодоване теля'.

31Він же сказав йому: 'Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє!

32Треба радіти і веселитися, тому що цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!'»

← Chapter 14 Jump to: Chapter 16 →