bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
/
Luke 18
Luke 18
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
← Chapter 17
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 19 →
1
Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитись і не занепадати духом,
2
говорячи: «В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився.
3
Була ж у тому місті вдова одна, що приходила до нього і просила: 'Захисти мене від супротивника мого!'
4
Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: Хоч я і Бога не боюсь і людей не соромлюсь,
5
але тому, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені'».
6
І Господь сказав: «Послухайте, що говорить суддя неправедний.
7
Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що волають до Нього день і ніч, хоч і бариться захищати їх?
8
Кажу вам, що Він захистить їх скоро. Та Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?»
9
Також сказав цю притчу для тих, котрі були впевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували:
10
«Два чоловіки ввійшли в храм помолитися: один був фарисей, а другий — митник.
11
Фарисей, ставши, так молився в собі: 'Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники, або як цей митник.
12
Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю'.
13
А митник, ставши віддалік, не смів і очей звести до неба, а бив себе в груди і казав: 'Боже, будь милостивий до мене, грішного!'
14
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той. Бо кожен, хто підносить сам себе, той буде принижений, а хто ж принижує себе, піднесеться.
15
Приносили до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них, а учні, бачачи це, забороняли їм.
16
Але Ісус, покликавши їх, сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде в нього!»
18
Один із начальників запитав Його, кажучи: «Учителю благий, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?»
19
А Ісус відповів йому: «Чому називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20
Знаєш заповідь: 'Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька твого і матір твою'.
21
Та він сказав: «Все це зберіг я змалку».
22
Почувши це, Ісус сказав йому: «Одного ще бракує тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і будеш мати скарб на небесах, і приходь та йди слідом за Мною!»
23
Він же, коли почув це, засмутився, бо був дуже багатий.
24
Коли Ісус побачив, що він засмутився, то сказав: «Як важко багатим увійти в Царство Боже!
25
Легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
26
Ті, що чули це, запитали: «Хто ж може спастися?»
27
Він же відповів: «Неможливе людям, можливе для Бога!»
28
Тоді Петро сказав: «Ось ми, залишивши все, пішли за Тобою».
29
А Він відповів їм: «По правді кажу вам: немає такого, хто б залишив дім чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Царства Божого,
30
і не одержав би значно більше цього часу, а у віці майбутньому — життя вічне».
31
Тоді, відізвавши дванадцятьох, Ісус сказав їм: «Ось ми входимо в Єрусалим, і все, що писали пророки про Сина Людського, здійсниться.
32
Бо видадуть Його язичникам, і осміють Його, і зневажать, і оплюють Його;
33
будуть бити і вб'ють Його, але третього дня Він воскресне».
34
Та вони не зрозуміли нічого з того; і були слова ці закриті для них, і вони не розуміли сказаного.
35
І як Він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі і просив милостиню.
36
Почувши, що народ проходить мимо нього, запитав: «Що це таке?»
37
І сказали йому, що Ісус Назарянин проходить.
38
Тоді він закричав: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!»
39
Ті, що йшли попереду, примушували його мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
40
Ісус зупинився і звелів привести його до Себе. Коли той підійшов до Нього, запитав його:
41
«Чого ти хочеш від Мене?» Він відповів: «Господи, щоб мені прозріти!»
42
Ісус сказав Йому: «Прозри! Віра твоя спасла тебе!»
43
Він зразу ж прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога. І весь народ, бачивши це, віддав хвалу Богові.
← Chapter 17
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 19 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24