bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
/
Luke 8
Luke 8
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
1
Після цього Ісус проходив через міста і села, проповідуючи і звіщаючи Добру Новину про Царство Боже, і з Ним дванадцять учнів були;
2
і декотрі з жінок, що були зцілені від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої сім демонів вийшло,
3
і Іоанна, дружина Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна та багато інших, котрі служили Йому майном своїм.
4
Коли зібралось багато народу, і люди приходили до Нього з усіх міст, Він почав говорити притчею:
5
«Вийшов сіяч сіяти зерно своє. І коли він сіяв, одне впало край дороги і було потоптане, і птахи небесні поклювали його.
6
Інше впало на камінь і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи.
7
А інше впало між тернину, і тернина виросла і заглушила його.
8
А ще інше впало на добру землю і, зійшовши, принесло плід стократний». Сказавши це, Він вигукнув: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
9
Учні ж Його запитали Його, кажучи: «Що б значила ця притча?»
10
Він же відповів: «Вам дано знати таємниці Царства Божого; іншим же дається в притчах, так що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не розуміють.
11
Ось що означає притча ця: насіння — це Слово Боже;
12
те, що край дороги, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово з серця їхнього, щоб не повірили і не спаслися.
13
Те, що на камені, це ті, що, почувши слово, приймають з радістю, та не маючи кореня, вірують тільки до часу, а під час спокуси, відпадають.
14
Те, що впало між тернину, це ті, що слухають слово, але відходять від нього і бувають заглушені журбою, багатством та розкошами життєвими, і вони плоду не приносять.
15
А те, що впало на добру землю, це ті, що слухають слово і зберігають його в чистому і доброму серці, і вони приносять плід в терпінні.
16
Ніхто, засвітивши свічку, не накриває її посудиною або не ставить під ліжко, а ставить її на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17
Бо нема нічого таємного, що не стало б явним, ні захованого, що не стало б відомим і не виявилося.
18
Отже, уважайте, як слухаєте! Бо хто має, тому додасться, а хто не має, від нього візьметься і те, що здається йому ніби він має».
19
Прийшли до Нього мати і брати Його, та не могли доступитись до Нього через натовп.
20
І сповістили Його, кажучи: «Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають бачити Тебе».
21
Він же сказав у відповідь: «Мати Моя і брати Мої це ті, що слухають Слово Боже і виконують його!»
22
Сталося одного дня, що Він увійшов у човен з учнями Своїми. І сказав їм: «Перепливімо на той бік озера». І відчалили.
23
Коли вони пливли, Він заснув. І зірвалася на озері велика буря, аж заливало їх, і вони були в небезпеці.
24
І підійшовши, розбудили Його і сказали: «Наставнику, наставнику, ми гинемо!» Він же встав, заборонив вітрові і хвилям, і настала тиша.
25
Тоді Він сказав їм: «Де віра ваша?» Вони ж, перелякані, дивувалися і говорили один до одного: «Хто ж Він такий, що і вітрам, і воді наказує, і вони слухають Його?»
26
І перепливли вони в країну Гадаринську, що проти Галілеї.
27
Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий демонами з давнього часу; він не вдягався в одежу і не мешкав у домі, а по гробницях.
28
Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним і сильним голосом сказав: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього! Благаю Тебе, не муч мене!»
29
Бо Він звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка. Дуже часто нечистий дух схоплював його так, що в'язали його ланцюгами і кайданами, щоб здержати його, але він розривав кайдани, і демон гнав його по пустині.
30
А Ісус запитав його: «Як твоє ім'я?» Він відповів: «Легіон!», бо багато демонів увійшло в нього.
31
І вони просили Ісуса, щоб не велів їм іти в безодню.
32
Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І Він дозволив їм.
33
І демони вийшли з чоловіка, й увійшли в свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
34
Пастухи ж, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
35
І вийшли люди побачити, що сталося; і прийшли до Ісуса, і побачили чоловіка, з котрого демони вийшли, одягненого і при розумі, що сидів у ногах Ісуса, і вжахнулися.
36
Ті ж, що все бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37
І весь народ Гадаринської околиці просив Його піти геть від них, бо обхопив їх великий страх. І Він увійшов у човен і вернувся.
38
А чоловік, з котрого демони вийшли, просив Його, щоб бути з Ним. Та Ісус відпустив його, кажучи:
39
«Повернись додому і розкажи, що зробив тобі Бог!» І він пішов і проповідував по всьому місту, що зробив Йому Ісус.
40
І коли Ісус повернувся, то люди радо прийняли Його, бо всі чекали Його.
41
А ось прийшов чоловік, на ім'я Яір, котрий був начальником синагоги. І, припавши до ніг Ісуса, благав Його увійти до нього в дім,
42
бо в нього була єдина дочка, років дванадцяти, і та була при смерті. Коли ж Він ішов, народ тиснув Його.
43
А жінка, яка була хвора на кровотечу дванадцять років і яка витратила на лікарів усе, що мала, і ніхто не міг її вилікувати,
44
підійшла ззаду і доторкнулась до краю одежі Його, і зараз же кровотеча в неї зупинилась.
45
А Ісус сказав: «Хто доторкнувся до Мене?» Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: «Учителю, народ оточує Тебе і тисне, а Ти питаєш: 'Хто доторкнувся до Мене?'»
46
Але Ісус сказав: «Хтось доторкнувся до Мене, бо я відчув, як сила вийшла з Мене».
47
Жінка, побачивши, що не втаїлась, з тремтінням підійшла і, впавши перед Ним, призналася перед усіма людьми, з якої причини доторкнулася до Нього і як зараз же зцілилася.
48
Він же сказав їй: «Віра твоя спасла тебе: іди з миром!»
49
Коли Він ще говорив, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: «Дочка твоя померла; не турбуй Учителя!»
50
А Ісус, почувши це, сказав йому: «Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасена».
51
Прийшовши в дім, не дозволив нікому ввійти, крім Петра, Іоанна, Якова та батька і матері дитини.
52
Всі ж плакали і голосили за нею. А Він їм сказав: «Не плачте, вона не померла, а спить».
53
І сміялися з Нього, бо знали, що вона померла.
54
Він же, вислав усіх геть, взяв її за руку і окликнув: «Дівчинко, встань!»
55
І дух її вернувся, і вона зараз же встала; і Він звелів дати їй їсти.
56
І батьки її дуже здивувались. А Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24