Luke 6

Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч

← Chapter 5 Jump to: Chapter 7 →

1У суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому проходити засіяними полями. І учні Його зривали колоски та, розтираючи їх руками, їли.

2Деякі ж з фарисеїв сказали їм: «Чому ви робите те, чого не належить робити в суботу?»

3Ісус сказав їм у відповідь: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли сам зголоднів, і ті, що були з ним?

4Як він увійшов у дім Божий, взяв і їв жертовні хліби й дав тим, що були з ним, а тих хлібів не можна було їсти нікому, крім самих священиків».

5І сказав їм: «Та Син Людський — Господар і суботи!»

6І сталось, що іншої суботи Він увійшов у синагогу і навчав; і там був чоловік, у якого права рука була суха.

7А книжники і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти обвинувачення проти Нього.

8Але Він знав думки їхні і сказав чоловікові, який мав суху руку: «Встань і вийди на середину». І він встав, і вийшов.

9Тоді сказав їм Ісус: «Запитаю вас: що дозволено робити в суботу: добро чи зло, спасти душу чи погубити?»

10І, поглянувши кругом на всіх, сказав чоловікові: «Простягни руку твою!»\ Він так і зробив; і рука його стала здорова, як і друга.

11А вони розлютилися і радилися між собою, що їм зробити з Ісусом.

12У ті дні Ісус вийшов на гору помолитися, і пробув всю ніч у молитві до Бога.

13А коли настав день, Він покликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцять, котрих і назвав апостолами:

14Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоанна, Філіпа і Варфоломея,

15Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,

16Іуду Якового і Іуду Іскаріота, який і зрадив Його.

17І, зійшовши з ними з гори, Він став на рівному місці; і було там багато учнів Його і безліч народу з усієї Іудеї й Єрусалиму, і з приморських місць Тирських і Сидонських,

18що посходилися слухати Його та зцілятися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, і зцілялися.

19І весь народ намагався доторкнутись до Ісуса, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.

20І Він, звівши очі Свої на учнів, говорив: «Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже;

21блаженні жадаючі тепер, бо насититесь; блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитесь;

22блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть ганьбити вас, і знеславлять ім'я ваше ради Сина Людського.

23Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах. Бо так само робили батьки їхні з пророками.

24Але горе вам, багатим, бо ви вже отримали вашу втіху.

25Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати! Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете сумувати і плакати!

26Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре, бо так поводились батьки ваші з лжепророками!

27А вам, котрі слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших, чиніть добро тим, хто ненавидить вас.

28Благословляйте проклинаючи вас; і моліться за тих, які кривдять вас.

29Коли хто вдарить тебе по щоці, підстав йому другу, а хто хоче взяти в тебе верхню одежу, не борони Йому взяти і сорочку.

30І кожному, хто просить в тебе, дай; і від того, хто взяв твоє, не вимагай назад.

31І як хочете, щоб поводилися люди з вами, поводьтеся з ними так само і ви.

32А коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те вдячність? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.

33І якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, яка вам за те вдячність? Адже грішники чинять так само.

34А коли ви позичаєте тим, від кого надієтесь одержати назад, яка вам за те вдячність? Бо і грішники позичають грішникам, щоб одержати стільки ж назад.

35Але ви любіть ворогів ваших, чиніть добро і позичайте, не сподіваючись нічого, і нагорода ваша буде велика, і ви будете синами Всевишнього, бо Він добрий і до невдячних і злих.

36Отже, будьте милосердні, як Отець ваш милосердний.

37Не судіть, і вас не будуть судити; і не засуджуйте, то і не будете засуджені; прощайте, то і вам простять.

38Давайте, і дасться вам: доброю мірою, утрушеною, наповненою, натоптаною віддадуть вам. Бо якою мірою міряєте, такою відміряють і вам».

39І Він розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий водити сліпого? Чи не обидва впадуть у яму?

40Учень не більший за вчителя, але, вдосконалившись, кожен буде, як учитель його.

41Чому ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди в твоєму оці не відчуваєш?

42І як можеш сказати братові твоєму: 'Брате, дай я вийму сучок з ока твого', коли ти сам не бачиш колоди в оці твоєму? Лицеміре, вийми спочатку колоду з свого ока, а тоді будеш бачити, як вийняти сучок з ока брата твого.

43Нема доброго дерева, яке приносило б плід поганий, а ні дерева поганого, яке приносило б плід добрий.

44Кожне дерево пізнається по плоду. Не збирають смокви з тернини і винограду з чагарника.

45Добра людина з доброї скарбниці серця свого виносить добре, а зла людина зі злої скарбниці серця свого виносить зле, бо від повноти серця, говорять уста її.

46Чому ви звете Мене: 'Господи! Господи!', а не виконуєте того, що Я кажу?

47Кожен, хто приходить до Мене, слухає Мої слова і виконує їх, Я скажу вам до кого він подібний.

48Він подібний до чоловіка, котрий, будуючи дім, копав глибоко і положив основу на скелі; і коли прийшла злива, і вода ріки наперла на дім той, то не могла зрушити його, бо він був збудований на скелі.

49А той, хто слухає і не виконує, подібний до чоловіка, котрий побудував дім свій на землі без основи; і натисла на нього ріка, і він зразу ж розвалився, і руйнування дому того було велике.

← Chapter 5 Jump to: Chapter 7 →