bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
/
Luke 22
Luke 22
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 23 →
1
Наближалося свято Опрісноків, яке називалось Пасхою.
2
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, бо боялись народу.
3
Сатана ж увійшов в Іуду, званого Іскаріотом, одного з дванадцятьох.
4
І він пішов і говорив з первосвящениками і начальниками, як Його видати їм.
5
Вони зраділи і погодилися дати йому гроші.
6
І він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
7
Настав день Опрісноків, коли належало приносити пасхальну жертву.
8
І послав Ісус Петра та Іоанна і сказав: «Ідіть і приготуйте нам пасху, щоб ми спожили».
9
Вони ж запитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували?»
10
Він відповів їм: «Ось, як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; йдіть за ним у дім, в який він увійде,
11
та й скажіть господареві дому: 'Учитель питає тебе: де кімната, в якій Мені їсти пасху з учнями Моїми?'
12
І він покаже вам велику світлицю, і там ви приготуйте паску».
13
Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14
А коли настав час, Він розліг і дванадцять апостолів з Ним.
15
І сказав їм: «Дуже бажав Я їсти цю пасху з вами перед Моїм стражданням,
16
бо кажу вам, що вже не буду їсти її, поки вона не звершиться в Царстві Божому».
17
І, взяв чашу, подякувавши, сказав: «Прийміть її і поділіть між собою,
18
бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже».
19
І, взяв хліб і подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене».
20
Так само взяв чашу після вечері, промовляючи: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21
І ось рука зрадника Мого зі Мною за столом.
22
Проте Син Людський іде, як Йому призначено, але горе тій людині, яка Його видає!»
23
І вони почали запитувати один одного, хто з них мав би це зробити?
24
Сталася між ними також суперечка, хто з них має вважатися більшим.
25
Він же сказав їм: «Царі панують над народами, і ті, що володіють ними, доброчинцями звуться.
26
Але не так ви: між вами хто більший з вас, будь як менший, а хто начальник, як слуга.
27
Бо хто більший: чи той хто возлежить, чи той хто прислуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я серед вас, як слуга.
28
Ви ж перебували зі Мною у напастях Моїх,
29
і Я заповідаю вам Царство, як Отець Мій заповів Мені,
30
щоб ви їли і пили за столом у Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїля».
31
І Господь сказав: «Симоне, Симоне, ось сатана домагався, щоб пересіяти вас, як пшеницю,
32
але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя, а ти, як колись навернешся, утверди братів твоїх».
33
Він відповідав Йому: «Господи, я готовий іти з Тобою у в'язницю і на смерть!»
34
Але Він сказав: «Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене».
35
І сказав їм: «Як Я посилав вас без мішка і без торби і без взуття, чи бракувало вам чого?» Вони ж відповіли: «Нічого!»
36
Тоді Він сказав їм: «Але тепер, хто має мішок, — візьми з собою, також і торбу, а хто не має, продай одяг свій і купи меч.
37
Бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і це написане: 'До злочинців Його зараховано'. Бо те, що про Мене приходить до кінця».
38
Вони ж сказали: «Господи, ось тут два мечі». І Він відповів їм: «Досить!»
39
Тоді Він вийшов і пішов за звичаєм Своїм на гору Оливну. Слідом за Ним пішли і Його учні.
40
Прийшовши на місце, Він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу».
41
А Сам відійшов від них на віддаль, на яку можна кинути камінь, припав на коліна й молився,
42
говорячи: «Отче, якби Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! Проте не Моя воля, а Твоя нехай буде!»
43
І з'явився Йому ангел з небес, і укріпляв Його.
44
І, перебуваючи в борінні, Він ще старанніше молився; і був піт Його, як краплі крові, що падали на землю.
45
Вставши з молитви, Він прийшов до учнів Своїх і знайшов, що спали з журби.
46
І сказав їм: «Чому ви спите? Вставайте і моліться, щоб не впасти в спокусу!»
47
Коли Він ще говорив, з'явився народ, а попереду його ішов один з дванадцяти, що називався Іудою, і він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм, Кого я поцілую, Той і є.
48
Але Ісус сказав йому: «Іудо, чи поцілунком видаєш Сина Людського?»
49
А ті, що були з Ним, як побачили, до чого йдеться, сказали Йому: «Господи, чи не вдарити нам мечем?»
50
І один з них вдарив слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
51
Та Ісус сказав: «Облиште, досить!» І, доторкнувшись до вуха Його, зцілив його.
52
А до первосвящеників і начальників храму та старійшин, що зібрались проти Нього, промовив Ісус: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами та киями...
53
щоденно Я з вами у храмі бував, і ви не піднімали на Мене рук. Та тепер ваш час і влада темряви».
54
Схопивши Його, повели і привели в дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідом.
55
Як розклали ж вогонь серед двору та посідали навколо, сів і Петро поміж ними.
56
А служниця одна його побачила, як сидів коло вогню, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був 3 Ним!»
57
Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: «Я не знаю Його!»...
58
Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти з них». А Петро відказав: «Ні!»...
59
І минуло ще з годину, хтось інший твердив і казав: «Справді, і цей був з Ним, бо він галілеянин»
60
А Петро відказав цьому чоловікові: «Не знаю, що ти говориш». І зараз, як ще говорив він, заспівав півень.
61
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: «Перше, ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене».
62
І, вийшовши звідти, гірко заплакав!
63
А люди, які ув'язнили Ісуса, насміхалися з Нього та били Його.
64
І, зав'язавши Йому очі, вони били Його по обличчю і питали Його, приговорюючи: «Пророкуй, хто вдарив Тебе?»
65
І багато інших богозневаг говорили проти Нього.
66
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67
і питали: «Чи Ти Христос? Скажи нам». А Він відповів їм: «Якщо Я скажу вам, ви не повірите.
68
А коли Я запитаю вас, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69
Та віднині Син Людський сидітиме по правиці сили Божої».
70
І всі закричали: «То Ти Син Божий?» А Він відповів їм: «Ви кажете, що Я».
71
Вони ж сказали: «Якого ще свідчення нам треба? Адже ми самі чули з уст Його!»
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 23 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24