bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian UMT
/
Job 14
Job 14
Ukrainian UMT
← Chapter 13
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 15 →
1
«Ми — люди, що народжені жінками. Короткі дні нашого життя минають у турботах.
2
Мов квітка, виростає чоловік, а потім швидко в’яне. Він, наче тінь, яка тікає вмить, якої не зловити.
3
Але однак Ти зупиняєш погляд на такій нікчемі і позиватися його у суд ведеш?
4
Хто може витворити чисте із брудного? Ніхто.
5
Якщо людина має повний вік прожить, і Ти їй дні і місяці життя злічив, якщо Ти визначив, як довго жити людині, й вона не в змозі подолати ту межу,
6
тоді вже не пильнуй, не стеж, дай спокій чоловіку, нехай би тішився наймит, поки вдається.
7
Надію має дерево завжди, якщо його зрубати, воно загине, та пагони проб’ються молоді.
8
Якщо уже коріння постаріло, і пень уже вмирає у землі.
9
Як тільки перші крапельки дощу напоять землю, гілля відродиться і юно забуяє знов.
10
А дужий чоловік, коли вмирає, губить сили; життя його кінчається, а потім де він?
11
Скоріше море й ріки можна вичерпати руками,
12
ніж людина, яка ляже в домовину, зможе знову піднятися в цей світ. Доки не зникне небо, не прокинуться померлі, їм сон склепив повіки міцно.
13
Коли б мене сховав Ти у могилі, аж поки не вгамується Твій гнів, поки на прийде час Тобі згадати про мене.
14
Якщо людина загине, то чи буде знову жити? Ні! Я з радістю винесу усі страждання, з нетерпінням чекаючи звільнення.
15
Якби мене гукнув Ти, я б озвався, коли б хотів Ти рук Своїх творіння бачить.
16
Тоді, напевне, Ти б мій кожен крок беріг і вже гріхи б мої не згадував мені,
17
мої провини зав’язав би в торбу, замурував би кривду.
18
Але руйнується гора, обвалюється скеля, рушиться каміння,
19
струмки останні вимивають ґрунт. Так і людські надії Ти змиваєш, Боже.
20
Залякуючи силою, ламаєш чоловіка й розчарувавши, відсилаєш в інший світ.
21
Чи діти його в шані, він того не знає. А чи зневажені — того він теж не бачить.
22
Свого лиш тіла біль він відчуває, він тужить за собою».
← Chapter 13
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 15 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42