bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian UMT
/
Job 19
Job 19
Ukrainian UMT
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 20 →
1
Озвався Йов на це:
2
«Як довго будете мені ятрити душу, як довго убивати будете словами?
3
Разів з десяток ображали; хіба не соромно вам дошкулять мені щораз?
4
Якщо я й справді помилявся, то помилки — мої, і вам з них немає ніякого діла.
5
Якщо і справді вам здається, що мені до вас далеко, якщо мої приниження — моя провина,
6
то знайте, то знайте, Бог мене принизив і розкидав навколо мене Свої сіті.
7
Кричу: „Допоможіть!” — то ані слова я у відповідь не чую. Коли ж про допомогу я благаю, то справедливості нема ніде.
8
Він на шляху мені наставив незборимі перешкоди, не можу я пройти, коли він мороком стежину перекрив.
9
Позбавив мене шани Він і збив з моєї голови корону.
10
Він розбивав мене з усіх боків. Я, переможений, втікаю. Й надію вже останню вириває Він, мов дерево, з корінням.
11
Він розпалився, гнівом заярів на мене, повівся так, неначе ворога зустрів.
12
Його війська, що наступають дружно, мені перекривають відступ, намет мій у кільце беруть.
13
В краї далекі Він моїх братів заслав, а близькі й друзі відвернулися від мене, мов не знають.
14
Не стало в мене родичів, приятелі давно мене забули.
15
І гості мої, й слуги, навіть, поводяться зі мною, як з чужинцем. Здається їм, що зайда я, не свій.
16
Звертаюсь я до служки, той мовчить, хоч я прошу у нього співчуття.
17
Моє дихання спротивіло дружині, від мене відвернулися гидливо діти.
18
А що вже дітки, й ті ненавидять мене, кепкують, ледь почну я говорити.
19
Усі найближчі друзі зневажають, бридким я став для тих, кого любив.
20
Перетворився я на шкіру та кістки, я ледве животію.
21
Благаю, заклинаю, згляньтесь, любі друзі, бо вразила мене Божа рука.
22
Чому мене ви переслідуєте так, як Бог, чому постійно відчуваю ваші збиткування на собі?
23
О, як би я хотів, аби мої слова записані були, щоб в книзі слід вони лишили.
24
Нехай би стилом і різцем залізним закарбували їх на скелі на віки.
25
Тому що знаю: Рятівник — живий, на захист встане він на цій землі.
26
І навіть після того, як залишу я це тіло, як зотліє моя шкіра, я побачу Бога.
27
Я сам Його побачу, на власні очі, не чужі, побачу Бога! Затамувавши подих, дня того чекаю.
28
Коли ви кажете: „Як можем переслідувати Його?” — коли у Ньому корінь всіх нещасть.
29
Про меч караючий самі не забувайте, бо гнів ваш, то є гріх, також меча достойний. Тоді ви зрозумієте, що справедливість є на все».
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 20 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42