bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian UMT
/
Job 30
Job 30
Ukrainian UMT
← Chapter 29
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 31 →
1
«Тепер же з мене насміхаються молодші. Це ті молодики, батькам яких я б не дозволив з собаками разом пасти овець.
2
І навіть сила їхніх рук — що мені з неї? Бо ж їхня сила полишила їх.
3
Нестатками і голодом забиті, вони вгризаються у те, що вже давно засохло, все винищене і зруйноване усе.
4
Вони скубуть гіркий просвирник, а корінь ялівця їх зігріває.
5
Їх вигнали і відділили від людей, кричать на них, немовби на злочинців.
6
І змушені вони тулитись в пересохлих руслах рік, в печерах, між камінням.
7
Вони сумують, тужать між кущами або збираються гуртом між колючками.
8
Вони дурні і безіменні, їх батогами вигнали і знехтували всі.
9
Тепер вони про мене плещуть язиками, про мене розпускаючи плітки.
10
Вони гидують мною звіддалік, без сумнівів плюють мені в обличчя.
11
Тому що Він послабив тятиву й мене принизив, планують знищити мене, як місто, що в облозі.
12
На мене суне справа натовп лютий, збиває з ніг. Вони мене згубити замишляють.
13
Ось вже прорвались на мою стежину, мене зживають зо світу. Немає звідки ждати допомоги.
14
Ось вони сунуть, ніби крізь пролом, мене вражають в найслабкіше місце.
15
Охоплений я жахом невимовним мов вітром здуло вдачу мою горду, хмариною розвіялось спасіння.
16
Тепер із мене виливається душа, впилися в мене дні мої скорботні.
17
Вночі Він штрикає зсередини мої кістки, і біль гризе мене і не вщухає.
18
Щодуху шарпає Він одяг мій і штурхає, вчепившись в комірець хітона.
19
Швиргає Бог мене в багнюку, і перетворює на пил і попіл.
20
Волаю я про допомогу Твою, Боже, та не озвався Ти. Стою перед Тобою, але Ти уваги не звертаєш.
21
Ти став безжалісним до мене. Свою ненависть Ти на мене виливаєш.
22
Шторми турбот на мене насилаєш, вітер мене носить, чи змушуєш від переляку мліти, бо ревеш громами.
23
Я знаю, Ти мене у смерть повернеш, туди, де зустрічаються усі живі.
24
Ніхто, звичайно, руку не підніме на того, хто уже на світі не жилець, як той в смертельну мить на допомогу буде кликати.
25
Хіба не плакав я за тими, хто страждав? Хіба душа моя за бідними не сумувала?
26
Я справді до добра тягнувся, а обернулося на зле. Я світло виглядав, а непроглядна тьма спустилась.
27
Кипить у мене все всередині невпинно, настали дні страждань.
28
Ходжу я почорнілий не від сонця. На зібранні підвівся я і допомоги попросив.
29
Шакалам став я братом, для страусів я друг.
30
І шкіра на мені вже почорніла, горить в гарячці тіло.
31
Пісні жалобні — ось на що налаштовано арфу мою, а сурми — на жалобний спів».
← Chapter 29
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 31 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42