bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian UMT
/
Job 3
Job 3
Ukrainian UMT
← Chapter 2
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 4 →
1
По цьому Йов розтулив уста і почав проклинати день, коли народився.
2
Відповідь Йова була така:
3
«Якби той день, коли на світ я народився, та в небуття пішов! Якби пощезла ніч, коли сказали: „Зачалось хлоп’я!”
4
Якби той день лишився чорним! Нехай би Бог на небесах забув його, нехай світанок би на нього не зійшов!
5
Нехай би темрява і морок смерті день той затулили, нехай би хмари клубочились і застлали день, хай би затемнення на день мого народження упало.
6
Нехай би ніч зачаття морок проковтнув, щоби не числилась вона у році, нехай би випала із обрахунку місяця вона.
7
О, як би я хотів, щоб ніч безплідною була, щоби не чуть було щасливих згуків!
8
Волав би я, щоб ті, хто збудить Левіафана, хто проклинає день, ту ніч зачарував би.
9
Бажав би я, щоби зірки нічні лишились чорні. Хотів би, щоби ніч бажала світла, та не побачила його, хотів би я, щоб не побачила вона світанку.
10
Але ж та ніч не зачинила двері в материнське лоно, не заховала горе від моїх очей.
11
Чому не народивсь я мертвим, чому я дихання останнє не згубив, з утроби появившись?
12
Чому коліна материнські мене зустріли, чому кипіли перса молоком для мене?
13
Інакше б я уже лежав спокійно, я спав би, мав би я спочинок
14
з земними радниками і царями, що відбудовували свої попелища.
15
Чи з тими управителями, що в золоті купались, свої будинки сріблом обставляли.
16
Чому я недоношеним не став, чом не похований, як ті малі, що світла дня ніколи не спізнали?
17
Там і злочинці перестали б турбувати, там і натомлені спочинок знайдуть.
18
Ув’язненим там нічого боятись, не чути спонукань наглядача.
19
Там не існує ні великих, ні малих, не має там господаря, слуги.
20
Навіщо страднику те світло дня, життя нащо тому, хто повсякчас страждає,
21
хто смерті прагне, а її немає, хто смерті прагне більше, ніж скарбів?
22
Були б веселими ті люди, безсумнівно, співали б, тішачись, що вже знайшли могилу.
23
Навіщо світло дня тому, чий шлях життєвий схований, кого Бог мурами огородив?
24
Стражданнями живу я більше, ніж хлібом повсякденним, ридання рветься і кипить, немов вода.
25
Бо те, чого боявсь, уже звалилося на мене, чого страшився, те уже настало.
26
Я втратив спокій, втихомирення не знаю, не відпочив я, бо прийшла біда».
← Chapter 2
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 29
Chapter 30
Chapter 31
Chapter 32
Chapter 33
Chapter 34
Chapter 35
Chapter 36
Chapter 37
Chapter 38
Chapter 39
Chapter 40
Chapter 41
Chapter 42
Chapter 4 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42