Luke 13

Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →

1О цім часі прийшли деякі й оповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був з їхніми пожертвами.

2Ісус сказав їм на це: Чи гадаєте ви собі, що ці галілеяни були грішніші від усіх галілеян, що отак постраждали?

3Ні, кажу вам: Але якщо не покаєтеся, усі так само загинете.

4Чи ви гадаєте собі, що ті вісімнадцять чоловіків, на котрих упала вежа Силоамська і повбивала їх, мали більшу провину від усіх, що замешкали в Єрусалимі?

5Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся усі, так само загинете.

6І сказав цю притчу: Один чоловік мав у винограднику своєму посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній, і не знайшов.

7І сказав виноградареві: Ось, я третій рік приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, нащо вона землю марнує?

8Але він сказав йому у відповідь: Господарю! Залиши її на цей рік також; а поки що я обкопаю її і обкладу гноєм;

9Чи не принесе плоду; а якщо ні, то наступного року зрубаєш її.

10Однієї суботи навчав Він у синагозі;

11Там була жінка, що вісімнадцять літ мала духа немочі: вона була скорчена і не могла випростатися.

12Коли Ісус побачив її, то підкликав її і сказав: Жінко! Ти звільняєшся від недуги твоєї.

13І поклав на неї руки; і вона тієї ж миті випросталася і почала прославляти Бога.

14При цьому старший у синагозі, обурюючись, що Ісус уздоровив у суботу, сказав народові: Є шість днів, упродовж котрих можна діяти; за тих (днів) і приходьте уздоровлюватися, а не суботнього дня.

15Господь сказав йому у відповідь: Лицеміре! Чи не відв’язує кожний з вас свого вола, або віслюка від ясел у суботу, і чи не веде напоїти?

16Чи ж оцю Авраамову доньку, котру сатана зв’язав був на вісімнадцять літ, не належить звільнити від ланцюгів цих суботнього дня?

17І коли говорив Він це, усі, що протидіяли Йому, соромилися; і увесь народ радів, за всі славні діяння Його.

18А Він сказав їм: На що схоже Царство Боже? І до чого прирівняю його?

19Воно схоже на гірчичне зерно, котре взяв чоловік і посадив у саду своєму: і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховалися поміж гіллям його.

20І ще сказав: До чого Мені прирівняти Царство Боже?

21Воно схоже на закваску, котру жінка взяла і поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисло.

22І проходив через міста та поселення й навчав, прямуючи до Єрусалиму.

23Аж сказав хтось (з народу) до Нього: Господе! Невже мало буде тих, що врятуються? А Він сказав їм:

24Докладайте зусиль, щоб увійти через вузьку браму, бо, повідую вам, чимало шукатимуть увійти і не зможуть.

25Коли господар дому підведеться і замкне двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете гримати у двері і будете казати: Господе! Господе! Відчини нам. Але Він скаже вам у відповідь: Не знаю вас, звідки ви.

26Тоді будете казати: Ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших навчав Ти.

27Але Він скаже: Повідую вам: Не знаю вас, звідки ви; відійдіть од Мене всі, хто чинить неправду.

28Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова та всіх пророків у Царстві Божому, а себе такими, котрих виганяють геть.

29І прийдуть від сходу та заходу, і від півночі та півдня, і сядуть в Царстві Божому.

30І ось, є останні, котрі будуть першими, і є перші, котрі будуть останніми.

31Того ж дня прийшли деякі із фарисеїв і казали Йому: Вийди і відійди звідси, бо Ірод хоче вбити тебе.

32І сказав їм: Рушайте, скажіть цій лисиці: Ось, виганяю демонів і звершую уздоровлення сьогодні, завтра, і третього дня закінчу;

33А втім, Мені необхідно ходити сьогодні, завтра і наступного дня, тому що не буває так, що пророк гине поза Єрусалимом.

34Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням вигублюєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати діток твоїх, мов птаха пташенят своїх під крила, а ви не захотіли.

35Ось, залишається вам дім ваш порожній. Повідую вам, що ви не побачите Мене, поки не настане час, коли скажете: Благословенний Той, що приходить в ім’я Господнє!

← Chapter 12 Jump to: Chapter 14 →