bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Luke 23
Luke 23
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 22
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 24 →
1
І підвелася вся їхня громада і повела Його до Пилата.
2
І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Він ворохобить народ і забороняє сплачувати податки кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3
Пилат запитав Його: Ти – Цар юдейський? Він сказав йому у відповідь: Ти мовиш.
4
Пилат сказав першосвященикам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.
5
Але вони наполягали, кажучи, що Він підбурює народ, бо навчає по всій Галілеї аж до цього місця.
6
Пилат, як почув про Галілею, запитав: Хіба Він – галілеянин?
7
І коли дізнався, що Він із провінції Іродової, послав Його до Ірода, котрий за тих днів був також в Єрусалимі.
8
Коли Ірод побачив Ісуса, вельми зрадів, бо давно хотів побачити Його, бо дуже багато чував про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь диво.
9
І ставив Йому багато запитань; але Він нічого не відповідав йому.
10
А першосвященики і книжники стояли і щосили звинувачували Його.
11
Але Ірод зі своїми вояками принизив Його і, зганьбивши Його, одягнув Його у світлу одежу та й відіслав назад до Пилата.
12
І стали того дня Пилат та Ірод приятелями поміж собою, а раніше ворогували один з одним.
13
А Пилат скликав першосвящеників і старшин, і народ,
14
І сказав їм: Ви привели до мене Цього Чоловіка, що підбурює народ; і ось, я у вашій присутності дослідив і не знайшов у Чоловіка Цього жодної провини, за що ви Його звинувачуєте;
15
А Ірод також: бо я послав Його до нього, і нічогісінько не знайдено в Ньому такого, за що варто було б зрокувати Його на смерть.
16
Отож, покаравши Його, відпущу.
17
А йому якраз треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18
Але увесь народ почав кричати: Смерть Йому! Відпусти нам Варавву.
19
Варавву ув’язнили за вчинене у місті заворушення і вбивство.
20
Пилат знову підніс голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21
Але вони кричали: Розіпни! Розіпни Його!
22
А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я нічогісінько не знаходжу в Ньому, за що варто було б зрокувати на смерть; отож, покараю Його і відпущу.
23
Але вони продовжували голосно кричати, вимагаючи, щоб Його розп’яли; і крик їхній та першосвящеників домігся свого.
24
І Пилат ухвалив вчинити за проханням їхнім,
25
І відпустив їм ув’язненого в тюрму за підбурювання і вбивство, котрого вони просили; а Ісуса віддав на їхню волю.
26
І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кирінеї, що повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.
27
І рушила за Ним безліч народу і жінок, котрі плакали і ридали за Ним.
28
А Ісус обернувся до них і сказав: Доньки єрусалимські! Не плачте за Мною, але плачте за собою і за діток ваших!
29
Бо надходять дні, коли скажуть: Благословенна неплідна, і лоно, яке не родило, і перса, що не годували.
30
Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! І пагорбам: Накрийте нас!
31
Бо коли подібне вчиняють зеленому дереві, то що буде сухому?
32
І вели разом із Ним на смерть двох злочинців,
33
І коли прийшли на місце, що його називають Лобним, то розп’яли Його там і злочинців, – одного праворуч, а другого – ліворуч.
34
А Ісус казав: Отче! Прости їм, бо не відають що, коять. І ділили Його одежу, кидаючи жереба.
35
І стояв народ і споглядав. І насміхалися разом з ними старшини, кажучи: Інших рятував, то нехай урятує Себе Самого, якщо Він Христос, вибраний Божий.
36
Також і вояки збиткувалися над Ним; підходили й підносили Йому оцет (до уст).
37
І казали: Якщо Ти Цар юдейський, врятуй Себе Самого.
38
І був над Ним напис грецькою, латинською і єврейською мовами вчинений: Це – Цар юдеїв.
39
Один із повішених (на хресті) злочинців лихословив Його і казав: Якщо Ти – Христос, то врятуй Себе і нас.
40
А другий, навпаки, докоряв йому і казав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам під тим же звинуваченням?
41
Але ми засуджені справедливо, тому що належне за вчиненим дістали; а Він нічогісінько недоброго не вчинив.
42
І сказав до Ісуса: Згадай мене, Господе, коли прийдеш у Царство Своє!
43
І сказав йому Ісус: Істину повідую тобі, що нині будеш зі Мною в раю.
44
А було вже близько шостої години, і вчинилася пітьма по всій землі до дев’ятої години.
45
І затьмарилося сонце, і завіса (в храмі) роздерлася посередині.
46
Ісус щосили гукнув, промовляючи: Батьку! В руки Твої віддаю духа Мого. І тільки-но сказав це, як о тій же хвилі віддав духа.
47
А сотник, як побачив те, що вдіялося, прославив Бога і сказав: Справді Чоловік Цей був Праведник.
48
І весь народ, що зійшовся на це видовище, побачив усе і, повертаючись, бив себе в груди.
49
А всі, що знали Його, і жінки, і діти, що йшли за Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50
Тоді один чоловік, на ймення Йосип, радник, людина добра і правдива,
51
Який не брав участі в раді, і в діяннях їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, що також наджидав Царства Божого,
52
Прийшов до Пилата і випросив тіло Ісусове;
53
І зняв Його; обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, витесаному в скелі, де ще нікого не поклали.
54
То був день п’ятниця, і наставала субота.
55
А жінки, що прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гріб, а також те, як Його тіло покладене було;
56
А коли повернулися, то приготували пахощів і мира, а в суботу спочили за заповіддю.
← Chapter 22
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 24 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24