bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Luke 22
Luke 22
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 23 →
1
Наближалося свято опрісноків, що Пасхою зветься;
2
І шукали першосвященики й книжники, у який спосіб убити Його, тому що боялися народу.
3
Але сатана увійшов у Юду, найменованого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4
І він пішов і розмовляв з першосвящениками та старшинами, як Його видати їм.
5
Вони зраділи і погодилися дати йому срібняків.
6
І він обіцяв, і шукав зручної нагоди і часу, щоб видати Його їм, але не при народі.
7
І ось, настав день опрісноків, коли треба було заколоти пасхальне ягня.
8
І послав Ісус Петра та Івана, сказавши: Підіть, приготуйте нам їсти пасху.
9
Але вони сказали Йому: Де звелиш нам приготувати?
10
Він сказав їм: Ось, при входженні вашому до міста, зустрінеться з вами чоловік, що нестиме глечик води: підіть за ним в оселю, до котрої він зайде,
11
І скажете господареві дому: Учитель каже тобі: Де світлиця, у котрій Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12
І він покаже вам світлицю простору, вистелену; там приготуйте.
13
Вони рушили і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14
І коли настав час, Він приліг і дванадцять Апостолів з Ним.
15
І сказав їм: Вельми бажав Я їсти з вами оцю пасху передніше Моїх страждань.
16
Бо повідую вам, що вже не буду їсти її, аж доки вона не звершиться в Царстві Божому.
17
І, взявши чашу та вчинивши подяку, Він сказав: Прийміть її і розділіть поміж собою;
18
Бо повідую вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже.
19
І, взявши хліб і вчинивши подяку, поламав і подав їм, кажучи: Це – Тіло Моє, котре за вас віддається; так учиняйте на спомин про Мене.
20
Так само й чашу після вечері подав, кажучи: Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21
І ось, рука того, що зраджує Мене, зі Мною за столом.
22
А втім, Син Людський іде за призначенням; але горе тому чоловікові, що Його зраджує.
23
І вони почали запитувати один в одного, хто б це серед них був такий, що вчинив би подібне.
24
Була також поміж ними суперечка, хто з них має вшановуватися більше.
25
А Він сказав їм: Царі володарюють над народами, і ті, що володіють ними, благодійниками називаються;
26
А ви не так: Але хто з вас більший, нехай буде, як менший; а старший, – як служник.
27
Бо хто більший: той, що за столом, чи служник? Чи не той, що за столом? А Я поміж вами, як служник.
28
Але ви були зі Мною у скрутах Моїх,
29
І Я заповідаю вам, як заповідав Мені Батько Мій, Царство,
30
Щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моєму, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31
І сказав Господь: Симоне! Симоне! Ось, сатана хотів мати вас, щоб пересіяти вас, як пшеницю;
32
Але Я молився за тебе, щоб не вичахла віра твоя; а ти, коли навернешся, утверджуй братів твоїх.
33
Він відповідав Йому: Господе! З Тобою я готовий і в тюрму, і на смерть піти.
34
Але Він сказав: Запевняю тебе, Петре, що не проспіває півень сьогодні, як ти аж тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35
І сказав їм: Коли Я послав вас без мішка і без торби та без взуття, чи бракувало вам чогось? Вони відповідали: Нічого.
36
Тоді Він сказав їм: Але тепер, хто має мішка, той візьми його, а також торбу; а в кого нема, продай одежу свою і купи меча.
37
Бо повідую вам, що має звершитися на Мені й оце написане: І до злодіїв прилучений. Бо те, що про Мене, підходить до кінця.
38
Вони сказали: Господе! Ось, тут аж два мечі. Він сказав їм: Досить!
39
І, вийшовши, рушив за звичаєм на гору Олив; за Ним простували учні Його.
40
А коли прийшов на місце, сказав їм: Моліться, щоб не спокуситися.
41
А Сам відійшов од них на відстань кинутого каменя і прихилив коліна, – молився,
42
Кажучи: Отче! О, якби Ти вволив пронести чашу оцю повз Мене! А втім, не Моя воля, але Твоя нехай буде.
43
З’явився до Нього Ангел з небес і зміцнював Його.
44
І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.
45
Підвівшись з молитви, Він прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими від смутку,
46
І сказав їм: Чого ви спите? Підведіться і моліться, щоб не спокуситися.
47
Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а попереду в нього простував один із дванадцятьох, найменований Юдою, і він підійшов до Ісуса, аби поцілувати Його. Бо він такий їм знак подав: Кого я поцілую, Той і є.
48
А Ісус сказав йому: Юдо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49
Ті, що були з Ним, уже бачили до чого йдеться, і сказали Йому: Господе! Чи не вдарити нам мечем?
50
І один з них ударив служника першосвященикового, і відтяв йому праве вухо.
51
Тоді Ісус сказав: Залишіть, досить. І, торкнувшися вуха його, уздоровив його.
52
А першосвященикам і старшинам храму та старшині, що зібралися супроти Нього, сказав Ісус: Неначе на розбійника вийшли ви з мечами та списами, щоб узяти Мене.
53
Щодня Я був з вами у храмі, і ви не здіймали на Мене рук; але тепер – ваш час і влада пітьми.
54
Вони взяли Його і повели, і привели у дім першосвященика. А Петро йшов на віддалі.
55
Коли вони розпалили багаття посеред двору і сіли разом, присів і Петро поміж ними.
56
Одна служниця побачила його сидячого біля вогнища і, придивившися уважно, сказала: І цей був з Ним.
57
Але він зрікся Його, сказавши жінці: Я не знаю Його.
58
Невдовзі другий побачив його і сказав: І ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: Ні!
59
Минуло з годину часу, і ще один вимогливо казав: Напевне й цей був із Ним, бо він галілеянин.
60
Але Петро сказав тому чоловікові: Не знаю, що ти кажеш. І відразу, як він ще говорив, заспівав півень.
61
Тоді Господь, обернувся і глянув на Петра; і Петро пригадав слова Господа, як Він сказав йому: Передніше, аніж проспіває півень, зречешся Мене тричі.
62
І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63
Люди, які тримали Ісуса, збиткувалися над Ним і били Його.
64
І, накривши Його, далі били Його по обличчю і запитували Його: Нумо, пророкуй, хто вдарив Тебе?
65
І багато інших знущань завдали Йому.
66
А коли настав день, зібралася старшина народу, першосвященики і книжники, і завели Його до свого синедріону.
67
І сказали: Чи Ти – Христос? Скажи нам. Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, то ви не повірите.
68
А якщо запитаю вас, не будете відповідати Мені і не відпустите Мене.
69
Віднині Син Людський сидітиме праворуч Сили Божої.
70
І сказали всі: Отож, Ти – Син Божий? Він відповідав їм: Ви кажете, що Я.
71
А вони сказали Йому: Яке ж іще нам потрібне свідчення? Адже ми самі почули з Його уст!
← Chapter 21
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 23 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24