bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Luke 19
Luke 19
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 20 →
1
Потім Ісус зайшов до Єрихону і переходив містом.
2
І ось, чоловік на ім’я Закхей, старшина митників і вельми багатий,
3
Хотів бачити Ісуса, Хто Він, але не міг за народом, тому що був малий на зріст;
4
Він побіг наперед, виліз на смоковницю, аби побачити Його, тому що Він мав проходити повз неї.
5
Коли Ісус підійшов до цього місця, то глянув і побачив його, а тоді сказав йому: Закхею! Злізай скорше, бо сьогодні треба Мені бути у тебе в оселі.
6
І він квапливо зліз і прийняв Його з радістю.
7
І всі, коли побачили те, почали нарікати й казали, що Він зайшов до грішного чоловіка.
8
А Закхей сказав Господові: Господе! Половину маєтку я віддам убогим, і якщо когось покривдив, поверну учетверо.
9
Ісус сказав йому: Нині прийшло спасіння домові цьому, тому що й він – син Авраама;
10
Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і врятувати загинуле.
11
А коли вони слухали це, долучив притчу, бо Він був поблизу Єрусалиму, і вони думали, що невдовзі має відкритися Царство Боже.
12
Отож, Він сказав: Один чоловік шляхетного роду зібрався в далеку країну, щоб одержати царство і повернутися;
13
Він покликав десять служників своїх, дав їм десять мін і сказав їм: Пускайте їх у діло, поки я повернуся.
14
Але громадяни ненавиділи його і відправили услід за ним посланців сказати: Не хочемо, щоб він царював над нами.
15
І коли повернувся, прийнявши царство, звелів прикликати до себе служників тих, котрим дав срібло, щоб дізнатися, хто що надбав.
16
Прийшов перший і сказав: Володарю! Міна твоя принесла десять мін.
17
І сказав йому: Гаразд, старанний слуго! За те, що ти в малому був вірний, візьми управу над десятьма містами.
18
Прийшов другий, і сказав: Володарю! Міна твоя принесла п’ять мін.
19
Сказав також цьому: І ти будь над п’ятьма містами.
20
Прийшов третій, і сказав: Володарю! Ось міна твоя, котру я беріг, загорнувши в хусточку;
21
Бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?
24
І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.
25
Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!
26
Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.
27
А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.
28
Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.
29
І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,
30
Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив’язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть;
31
І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв’язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.
32
Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.
33
А коли вони відв’язували молодого віслюка, господарі його сказали їм: Нащо відв’язуєте віслюка?
34
Вони відповідали: Він необхідний Господові.
35
І привели його до Ісуса; і накинули одежу свою на віслюка і всадовили на нього Ісуса.
36
І коли Він їхав, стелили одежу свою на дорозі.
37
А коли Він наблизився до узвозу з Оливної гори, то всі численні учні почали з радістю й голосно прославляти Бога за всі чудеса, котрі вони бачили,
38
Кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава на висоті!
39
І деякі фарисеї з-поміж народу сказали Йому: Учителю! Заборони учням твоїм.
40
Але Він сказав їм у відповідь: Повідую вам, що, коли вони замовкнуть, то заволає каміння.
41
І коли наблизився до міста, то глянув на нього й заплакав над ним,
42
І сказав: О, якби хоч ти цього дня спізнало, що слугує мирові твоєму! Але це утаємничене нині від очей твоїх,
43
Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і тіснитимуть тебе звідусіль,
44
І розорять тебе, і повбивають діток твоїх, і не залишать у тебе каменя на камені, за те, що ти не пізнало часу відвідин твоїх.
45
А коли зайшов до храму, почав виганяти купців, що продавали, і покупців, що купляли,
46
Кажучи їм: Написано: Дім Мій є дім молитви; а ви вчинили його вертепом розбійників.
47
І навчав щодня у храмі. А першосвященики і книжники й старшини народу шукали можливости убити Його,
48
І не знаходили, що б іще вчинити з Ним, тому що увесь народ горнувся до Нього й слухав Його.
← Chapter 18
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 20 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24