Luke 9 — Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

10Коли Апостоли повернулися, то розповіли Йому, що вони вчинили; і Він, узявши їх із собою, відійшов сам у пустельне місце поблизу міста, що зветься Віфсаїда.

11Але народ дізнався й пішов слідом за Ним; і Він прийняв їх, бесідував з ними про Царство Боже, а тих, що просили уздоровлення, Він уздоровлював.

12А день уже схилявся на вечір. І наблизилися до Нього дванадцятеро і казали Йому: Відпусти народ, щоб вони пішли в довколишні поселення і села ночувати і дістали харчів; тому що ми тут у пустельному місці.

13Але Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас немає більше п’яти хлібів і двох рибин; може, нам піти й купити харчів для всіх цих людей?

14Бо їх було близько п’яти тисяч чоловіків. Але Він сказав учням Своїм: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят.

15І вчинили так, і розсадили всіх.

16А Він узяв п’ять хлібів і дві рибини, і, глянувши на небо, благословив їх, переламав і дав учням, щоб роздавали народові.

17І їли, і наситилися всі, і залишених у них кусків набрали дванадцять кошів.

18Одного разу, коли Він молився на самоті, і учні Його були з Ним, Він запитав їх: За кого має Мене народ?

19Вони сказали у відповідь: За Івана Хрестителя, а інші – за Іллю; а ще інші кажуть, що один із стародавніх пророків воскрес.

20І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Відповідав Петро: За Христа Божого.

21Але Він суворо наказав їм нікому не говорити про це,

22Він сказав, що Синові Людському треба багато постраждати, і бути відкинутим старшинами, першосвящениками і книжниками, і бути вбитому, і третього дня воскреснути.

23А до всіх Він сказав: Якщо хтось хоче йти за Мною, відмовся од себе, візьми хреста свого щоденно і йди за Мною слідом.

24Бо хто хоче життя своє зберегти, той втратить його; а хто втратить життя заради Мене, той врятує його;

25Бо яка чоловікові користь надбати цілий світ, а себе самого погубити, чи нашкодити собі?

26Бо хто буде соромитися Мене і Моїх слів, того Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Ангелів.

27Повідую вам істину: Є деякі, що стоять тут, які не спізнають смерти, але побачать Царство Боже.

28По цих словах десь через вісім днів, узяв Петра, Івана та Якова і пішов Він на гору помолитися.

29І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одежа Його стала білою і осяйною.

30І ось, два мужі розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілля;

31Котрі прийшли у славі, вони говорили про Його відхід, котрого Йому треба було звершити в Єрусалимі.

32А Петро і ті, що були з ним, обтяжені були сном; але пробудилися, побачили славу Його, і двох мужів, котрі стояли з Ним.

33І коли вони відходили од Нього, сказав Петро Ісусові: Учителю! Добре нам отут бути; вчинимо три курені: одного Тобі, одного Мойсеєві, і одного Іллі, – не відаючи, що казав.

34Коли він говорив це, з’явилася хмарина і осяяла їх; і настрашилися, коли ті зайшли в хмару.

35І був з хмари голос, що казав: Це – Син Мій улюблений; Його слухайте.

36Коли був голос цей, залишився Ісус один. А вони промовчали і нікому не говорили за тих днів про те, що бачили.

37А наступного дня, коли вони зійшли з гори, зустріло Його багато народу,

38Раптом хтось із народу закричав: Учителю! Благаю Тебе глянути на мого сина, він-бо один у мене:

39Його охоплює (нечистий) дух, і він раптом скрикує, і терзає його, аж він випускає піну; і насилу відступає од нього, змучивши його.

40Я просив учнів Твоїх вигнати його; і вони не змогли.

41Ісус у відповідь сказав: О, роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюди сина твого.

42Коли той іще йшов, демон повалив його і почав бити; але Ісус заборонив нечистому духові; і уздоровив юнака, і віддав його батькові його.

43І всі були вражені величчю Божою. А коли всі дивувалися з усього, що вчинив Ісус, Він сказав Своїм учням:

44Укладіть ви собі у вуха слова оці: Син Людський буде виданий до рук людських.

45Але вони не зрозуміли слова цього – воно було закрите від них, аж так, що вони не втямили його; а запитати Його про це слово боялися.

46А спало їм на думку: А хто найбільший серед них?

47Та Ісус, знаючи думки їхні, взяв дитину, поставив її біля Себе

48І сказав їм: Хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто послав Мене, – бо хто з вас найменший з-поміж усіх, той буде великим.

49При цьому Іван сказав: Учителю! Ми бачили чоловіка, що йменням Твоїм виганяв демонів, і заборонили йому, тому що він не ходить з нами.

50Ісус сказав йому: Не забороняйте; бо хто не супроти вас, той за вас.

51А коли наблизилися дні, коли мали взяти Його від світу, Він побажав рушити до Єрусалиму.

52І послав вісників перед Собою; і вони пішли і зайшли до поселення самарійського, аби приготувати для Нього.

53Але там не прийняли Його, тому що Він мав вигляд мандрівника до Єрусалиму.

54Учні Його, Яків та Іван, побачили те і сказали: Господе! Чи хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і винищив їх, як ото Ілля вчинив?

55Але Він, обернувшися до них, заборонив їм і сказав: Не відаєте, якого ви духа;

56Бо Син Людський прийшов не вигублювати душі людські, а рятувати. І пішли до другого поселення.

57Сталося, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господе! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.

58Ісус одказав йому: Лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; а Син Людський не має де прихилити голову.

59А іншому сказав: Йди за Мною. Той відповів: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.

60Але Ісус сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх померлих; а ти йди, благовісти Царство Боже.

61І ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господе! Але передніше дозволь мені попрощатися з домашніми моїми.

62Але Ісус сказав йому: Ніхто, з тих, що кладуть руку свою на плуга і озирається назад, не надійний для Царства Божого.