bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Luke 14
Luke 14
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 13
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 15 →
1
Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали;
2
І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку.
3
На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу?
4
Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив.
5
При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу?
6
І не змогли відповісти Йому на це.
7
І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу:
8
Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе,
9
І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце.
10
Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.
11
Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений.
12
А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди.
13
Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих,
14
І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних.
15
Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому!
16
А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох;
17
І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене.
18
І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені.
19
Другий сказав: Я купив п’ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені.
20
Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти.
21
Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих.
22
І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце.
23
Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій;
24
Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних.
25
Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм:
26
Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем.
27
І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.
28
Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її,
29
Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
30
Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити.
31
Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами?
32
Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру.
33
Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем.
34
Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її?
35
Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!
← Chapter 13
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 15 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24